Монополія лотерей проти грального бізнесу

Україна все гостріше починає відчувати прірву між медійним світом, де живуть наші політики, та жорсткою реальністю, в якій живуть пересічні українці. В ідеальному світі, достатньо, щоб Президент виступив із телезверненням, Рада проголосувала зміни до бюджету, Кабінет міністрів цей бюджет виконав, а Міністерство охорони здоров’я всіх вилікувало. В реальному житті, Президент може видати свій найкращий стендап, Кабмін підготувати можливо найідельніший проект змін до бюджету, Рада – проголосувати, а далі починають діяти суворі правила життя. Якщо економіка не працює, то грошей взяти немає де. І Максим Степанов може скільки завгодно розповідати, що лікарі отримують надбавки за боротьбу з COVID-19, але в реальності добавки отримують не всі.

Другим прикладом зіткнення віртуального і реального світів є легалізація грального бізнесу. У віртуальній реальності є публічна заява Президента щодо необхідності легалізації, Уряд готує проект закону, Рада – доробляє і голосує, бізнес виходить з тіні і починає платити податки. У реальності ж, Володимир Зеленський дає доручення О.Гончаруку легалізувати гральний бізнес до кінця 2019-го. Мінфін розробляє законопроект, який немає нічого спільного з реальністю, народні депутати і ЗМІ встають на диби, закон доробляється, з боями проходить перше читання і таке враження, що закопується в процедурних тенетах другого читання. Як результат грошей в бюджеті немає, гральний бізнес продовжує працювати в тіні, лікарі продовжують працювати без надбавок, і в лотерейників все добре, як працювали так і працюють. Тож реальність завжди перемагає у боротьбі із віртуальним світом. І тому, якщо Президент хоче, щоб питання легалізації зрушило з мертвої точки, то треба тверезо подивитись на речі. І відповісти собі на прості питання. Питання перше. Чи все зробив Офіс Президента для того, щоб легалізація відбулась? І так, і ні. На певному етапі ОП виступив локомотивом реформ і дав мотивуючого пенделя О.Гончаруку, щоб робота була запущена, у той же час після початку епідемії COVID-19 Офіс Президента занадто сильно понадіявся на депутатів і в їх спроможність довести розпочату справу до кінця, у той формі, яка задумувалась від початку, тобто ліквідація монополій лотерейників, та створення прозорого ринку геймблінгу. Питання друге. Чи достатньо зробив Уряд, щоб легалізація відбулась? Формально так. Законопроект розробив, доходи від легалізації в бюджет заклав , публічно підтримав. Алеє нюанс. Сам законопроект був розроблений жахливо, його так і не проголосували, і при підготовці до другого читання ми не чуємо жодної позиції Уряду. Складається таке враження, що Уряду не цікава тема, яка може дати в бюджет близько 4 млрд грн. Питання третє. А чи достатньо зробили депутати, щоб гральний бізнес нарешті запрацював в легальному полі? З одного боку слід визнати, що депутати змогли підготувати необхідний законопроект №2285-д, а також знайшли голоси на його підтримку у першому читанні. З іншого боку він вже три місяці лежить на столах депутатів профільних комітетів, а текст до другого читання досі не готовий. Більше того, нещодавно в ЗМІ пролунала інформація, що незрозуміло звідки взялись правки, які мають на меті вивести з під дії законопроекту №2285-д лотереї, чим фактично зберегти монополію останніх на ринку. Як казав класик, будь яка проблема має прізвище ім’я та по-батькові. Тож коли ми маємо ситуацію, де гральний бізнес платить чиновникам в карман, а не податки в бюджет, то винна не влада, винна конкретна людина, на якій зараз лежить відповідальність за підготовку законопроекту до другого читання і винесення його на голосування в зал. У випадку законопроекту про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор (р.№ 2285-д) це Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України Данило Гетманцев. Хоча він ще восени заявляв, що має конфлікт інтересів, так як доволі довго працював в компанії «М.С.Л.», і має навіть частку акцій. І саме через конфлікт інтересів він змушений самоусунутись від головування в роботі над законопроектом, але поки що особисто я не бачив жодної публічної заяви на сайті Парламенту чи Комітету. Більше того, якщо це дійсно так і він самоусунувся, то за все має нести відповідальність Перший заступник Голови комітету народний депутат України від фракції «Голос» Ярослав Железняк, але особисто я не чув від нього жодних заяв із цього приводу, як і не бачив в очах бажання вигрібати за проколи Гетманцева. Як людина, яка пропрацювала в стінах Верховної Ради, я прекрасно знаю всю внутрішню кухню, а особливо скільки треба часу для підготовки законопроекту до другого читання, і як можуть з’являтись правки, після спливу встановленого Регламентом часу на подачу. Без будь якого турборежиму будь-який законопроект можна підготувати до другого читання максимум за півтора-два місяці, все що більше – це саботаж. При чому саботаж безпосередньо з боку депутатів, які елементарно не хочуть працювати. Мотивація може бути різна. Або люди чекають, що їх «промотивують», або їх вже «промотивували». Tertium non datur. Ну а поки депутати не можуть знайти в собі сили підготувати законопроект до другого читання в країні буде продовжуватись монополія лотерей, та кейси з баблом, які будуть курсувати від залів лотерей до Урядового кварталу. Тобто буде все те, що і так ми споглядали останні років десять, але є один нюанс, саме через те, що нічого не змінювалось українці постійно змінюють владу, і якщо Зеленський хоче добути свої повноваження, то він має дотиснути втілення ідеї легалізації грального бізнесу і ліквідації монополії, у зворотному випадку можна буде говорити про «велюровий» синдром влади, коли закон існує лише для тих, хто не дотичний до влади.

Микола Мельник

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *