Бюджет країни потребує легалізації грального бізнесу

Голосування, що відбулись минулого тижня підтвердили дві тенденції. Швидка робота парламенту закінчилась, адже за тиждень було проголосовано лише шість законів,  сталого консенсусу в монобільшості не існує. І наразі вони здатні об’єднуватись лише з-під палки Офісу Президента і то не завжди.

Ще коли «Слуги народу» були лібертаріанцями, вони обіцяли нарешті вивести з тіні гральний бізнес. Адже те що є зараз – це найгірший варіант із того що може бути. Де-факто гральні зали процвітають, але цнотливо називаються лотереями. Гроші від азартних ігор йдуть в кармани операторів, прокурорів, ментів, куди завгодно, але не в бюджет.

Тож ідея з легалізацією грального бізнесу не те що назріла, вона перезріла. Але, як це буває в Україні реалізація благих намірів наштовхнулась на урядову безграмотність та лоббістські групи. Урядовий законопроект №2285 не те що не створював передумов для наповнення державного і місцевого бюджетів, а й дозволяв залишити величезний пласт гемблінгу в сірій зоні.

Тож велика кількість альтернативних законопроектів була послідовна. Врешті-решт профільний Комітет 18 грудня, менше ніж за добу до голосування підготував «компромісний» законопроект №2285-д, який зареєстрували через Сашу Дубінського. Хоча як на мене, найбільш адекватним законопроектом все ж був комітетський №2285-6 (Д.Наталуха), та й відповідно до чинного Регламенту №2285-д взагалі не міг бути зареєстрований.

В сесійній залі ж народні обранці продемонстрували не бажання наблизитись хоча б на півкроку до розв’язання питання тіньового гемблінгу і просто провалили закон. На рівні фракцій Законопроект не підтримали всі окрім «слуг народу». І якщо позиція «Батьківщини» є послідовною, адже сама її лідерка Юлія Тимошенко у 2009 році заборонила гральний бізнес, то от позиція інших фракцій в мене викликає великі питання, особливо «Європейська солідарність» і «Голос», які декларують лібералізм, як основну ідеологію діяльності своїх політсил.

Тож отримавши 213 голосів підтримки законопроект 2285-д був відправлений на повторне перше читання. А відповідно нас чекає довго і запекла боротьба в профільному Комітеті.

Уряд хоч програв боротьбу за вплив на законопроект, але вирішив відігратись на операторах влаштувавши ніч перевірок і закриттів всіх гральних залів, які тільки потрапили в поле пильного ока поліції. Через певну поспішність своїх дій О.Гончарука ще очікують позови від операторів гральних залів, але це в майбутньому. А зараз же ми бачимо великий піар «боротьби», який не відповідає на головне питання, коли все ж будуть запровадженні нормальні європейські та світові стандарти гемблінгу в Україні.

Я впевнений, що більшість лоббістських груп вже готові до діалогу та погодження позицій, адже за великим рахунком букмекери не мають конфлікту інтересів із власниками гральних закладів, а «лотерейщики» можуть спокійно вийти в світло із своєї тіні, і платити податки, бо вже всі втомились від напівлегального стану, і правоохоронних «криш».

Тож наразі є передумови до діалогу, залишається лише провести дискусію і підготувати або новий законопроект, або зміни до вже існуючого, які б з одного боку задовільняли учасників ринку, а з іншого враховували вимоги суспільства, яке полягає в наповнені бюджету, робочих місцях та захисті вразливих верств населення від лудоманії.

Але цей діалог можливий навколо певних фундаментальних речей, про які я вже казав і повторю знову.

1.Окремий регулятор, який би був сформований не з людей, які десять років заганяли гральний бізнес в «тінь», а з людей, які зацікавленні в його розвитку і захисту інтересів держави і суспільства;

2. Захист інтересів всіх гравців ринку, без «перекосів» в бік тих, хто ближче до Гончарука, Авакова, або власників готельних комплексів

3. Створення ефективної системи моніторінгу за ринком і дотриманням прав вразливих верств населення

4. Запровадження перехідного періоду, який би стосувався в першу чергу фіскальних правил. Необхідно створити передумови за яких оператори грального бізнесу забажають вийти «з тіні» і працювати «в білу».

5. Скасування податку на виграш. Або запровадження його на мінімальному рівні.

6. Максимальна ліберальність до інвестора, який хоче увійти в цей бізнес.

7. Захист вразливих верств населення від лудоманії.

Тільки цей фундамент дозволить уникнути монополізації ринку окремими гравцями, а також перенаправити мільярди гривень, які цей бізнес приносить з карманів корупціонерів в бюджети всіх рівнів. А виходячи з тих прогалин, які в ньому і так є, для України питання легалізації цього бізнесу це вже питання не політичної доктрини, а елементарного виживання.

Микола Мельник

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *