Кава з політологами. Реформи невідворотні

Минулої п’ятниці відбулась чергова кава з політологами. Традиційний захід аналітичної групи «Левіафан», який покликаний зібрати за одним столом експертів, яким не байдужа Україна.

(стенограма)

 

Микола Мельник:

Говорити про головні тенденції цього місяця говорити доволі складно, тому що весь місяць пройшов під патріотичний стогін українського народу та героїчні спогади з Майдану. Майже весь внутрішній порядок денний лютого був: Майдан, спогади з Майдану, рефлексії за Майданом, з’ясування питання хто ж більший патріот, а також створення інформаційних міфів навколо Майдану.

Звичайно, першим інформаційним міфом, який намагаються нам насадити уже 6 років є міф про те, що Петро Олексійович Порошенко і Турчинов мали хоч якесь відношення до героїчного спроту майдану в ніч з 18 на 19. Свого часу були люди, які пам’ятали, як Порошенко виносив поранених , потім була визначна роль Турчинова у всьому спротиві, але насправді треба відштовхуватись від того що було. Політичні вожді Майдану втікли. Останнім втік Турчинов, залишивши Ніщука, ставати героєм, і голосом Майдану.

Великою мірою, тоді Майдан вистояв, бо на відміну від політиків нам не було куди відступати.

Але чим далі відходимо від Майдану, тим більше в людей з’являються фантомні спогади, тим більше або героїзують, або, навпаки, принижують Майдан і я дуже хвилююсь, що скоро, людей які пам’ятають, що там дійсно відбувалося – стане дуже мало, а людей із фантомними спогадами занадто багато.

Ці лютневі тенденції використала ЄС, вона спробувала, підняти інформаційну хвилю патріотизму на тлі закону про колаборацію, хоча те, що пропонує Петро Олексійович доволі сумнівно. Він пропонує вводити відповідальність за співпрацю з ворогом на підконтрольній території України, як колаборацію, хоча відповідно до міжнародної практики, коллаборація – це, як раз, співпраця з окупантом на окупованій території , а якщо співпраця з ворогом на підконтрольній території то, це- держзрада.

Офіс Президента нарешті дослухався до порад багатьох політологів , які завжди йому казали: «Якщо щось незрозуміле, ставай на рельси: Армія, мова, віра» . Тому що у лютому Володимир Олександрович настільки сильно полюбив Україну, що  навіть закоренілі порохоботи перестали розбиратися де ж все  таки патріотизм. Це почалося з санкції проти Шарія, потім канали Медвечука…

Петро Олексійович доволі довго намагався апелювати до того ,що не можна вводити санкції проти громадян України, забуваючи Кейс Губарєва, який був громадянином України, але все одно був внесений в санкційний список. Європейська Солідарність зайняла позицію що, санкції не такі, не туди і не повні. Потім почалися санкції проти Медвечука, знов ж таки «Європейська Солідарність» намагалася обіграти, що все це доволі неправильно, і не правда, і насправді ніхто санкцій не вводив, апелюючи до того, що у Медведчука зазначено 100 компаній, а ввели санкції проти двох. Хоча слід пам’ятати, що всі ці 100 компаній  взагалі на Марченко і 98 з них знаходяться в Україні. Якщо ввести персональні санкцій проти основного бенефіціара компанії, безпосередньо йдуть процесом ануляції ліцензій, патентів  та блокування рахунків по всім 98 компаніям, а щодо 2 компаній, які в Росії, то по них ввели окремим порядком ,тому що на них санкції проти Марченко в юридичному плані Україна не добереться.

Петро Олексійович, знову ж таки, відповів доволі потужно «кейсом Стерненка». На мою думку, Стерненко відгодовували, як такого інформаційного бичка для ритуальної жертви. І акції по Стерненку майже нівелювали позитивний ефект від дій Банкової проти Медведчука і Шарія. І тепер офісу Президента, знову ж таки, треба:

  • по-перше, вибудувати правильну комунікаційну кампанію по Стерненко, бо якось треба вийти із ситуації і найкращий вихід із ситуації- це апеляція, яка виправдовує Сергія;
  • а по-друге ,нарощувати тиск на Медведчука та інших бізнес партнерів Порошенка, для того, щоб постійно підтримувати тезу, що Зеленський не є агентом Кремля , адже з Кремлем він бореться значно краще, ніж Порошенко.

Що ж до завнішніх питань, то відбулась черговий Мюнхенський безпековий форум але жодних рішень, які б хоч якось могли вплинути на порядок денний України, не відбулося . Знову нас закликали дотримуватися Мінських угод, знову ми кивнули і розумієм, що ми їх ніколи не будемо виконувати. На цьому все закінчилося і проголосили, що санкції будуть підтримані.

Що ж по взаємодії США-Україна, то Курт Волкер чітко зазначив: «Америці треба більше співпрацювати з Україною, але Україна має почати боротьбу з олігархами». Я думаю, що першим під цю роздачу попаде Медведчук, а також всі ті, хто фінансують певні медійні хвилі проти Офісу Президента.

Дякую за увагу!

 

Валерій Клочок

Стосовно річниці Євромайдану, дійсно, це був, можливо не тренд, але один з традиційних маяків лютого, який показав, що справа з розслідування злочинів по майдану мало перспективна: рішень немає, звіт який озвучив в парламенті Офіс генпрокурора засвідчує про те, що гучних судових рішень очікувати поки що не варто. Навряд чи будуть звинувачення на адресу тих, хто виносив поранених чи організував безпосередньо сцени. Такий перебіг події напряму впливає і на формування громадської думки про події на  Майдані.

Буквально учора в ефірі телеканалу «Прямий» демонстрували дослідження SOCIO INFORM про те, хто власне вважає важливими події на Майдані серед  громадян України шкільного віку? Бо це є показовий момент про те, на який щабель ставлять рівень патріотизму взагалі в Україні. Так от, у нас події на Майдані вважають важливими близько половини українців. Просвітницька робота, в частині просування, пропагування революції падає. Плюс все частіше лунає такий негатив: чи це справді була революція і чи відбулася зміна режимів?

Особисто я не готовий відповісти на це питання, тому що контраверсійність поглядів на ті події навіть тих, хто були на Майдані і тих, хто стояв проти нього дуже показова . Я думаю нам ще треба це дослідити ці події і я б не поспішав робити висновки. Тут звісно є проблема. Упущений був шанс ще за часів Порошенка. Саме тоді потрібно було роби швидші рухи, але чому це було не зроблено для мене, це відповідь одна: мабуть, це нікому не потрібно. Тому я маю великі сумніви, що буде встановлено правда.

Ще одним із дуже серйозних інформаційних кейсів цього місяця, я б назвав «просування» Вітренка. І не стільки постать його важлива, а скільки історії довкола всього цього питання і хто саме має управляти цією державою.

В ефірах , мабуть, разів -надцять підіймалася тема Вітренка: чий він? хто його лобіює? Вважаю, що на даному етапі, це абсолютно неважливо, бо насправді міну повільної дії, яка ще вибухне, було закладено на позачерговому засіданні, яке відбулося 3 дні тому, у вівторок, де ухвалили зміну до закону про державну службу. Плюс до цього сьогоднішнє чергове засідання РНБО, яке скликане вже «традиційно» по п’ятницях, демонструє схильність команди Зеленського до ухвалення рішень в ручному режимі. І наділення Вітренка повноваженнями міністра з приставкою в.о. і є показовим прикладом ручного управління.

В принципі, я не вважаю, це катастрофою, загалом, тому що, кажуть: «-ось це все, все пропало». Головне те, що ця людина буде робити на посаді потім. Чи він буде там вчиняти дії, які можуть покращити ситуацію на енергетичному ринку, чи дії будуть далі залишатися такими ж ніякими – побачимо.

В цьому контексті є також показове і призначення Маркарової послом США. Як ці речі пов’язані, я думаю, що найближчим часом побачимо.

Ще одна цікава теза. Буквально вчора з’явився допис у телеграм каналі міністра культури Ткаченка, в якому він визначив три маркери, які в його розумінні є зрадою національних інтересів України та проросійським наративом. Один з них твердження будь-ким про вплив західного світу на політику України.

Тому усі вище перераховані мною позиції лягають в канву того, що сьогодні Банкова намагається ситуацію тримати в режимі ручного управління – призначення на посади ,визначення зовнішнього вектора і так далі тому подібне. Що, як на мене є міною уповільненої дії, яка рано чи пізно вибухне і дуже сильно, тим паче на фоні серйозних протистоянь .

І фактично ворог, якого собі намалював Зеленський, це Медведчук і компанія не свідчить сьогодні про системну боротьбу з проросійським наративом в Україні.  Медведчук це лише одна піщинка з тої руської компанії  в Росії, руського міру в Україні.  Носіїв дуже багато. Санкції проти Медведчука – це тактичне рішення, яке показує, що Банкова бореться з наслідками , але не бореться з причинами.

Голосування «закону про Вітренко» було це в цій частині показовими. Не випадково Курт Волкер, натякає Україні, «боріться з олігархами». Але як з цим корелюється друге голосування за призначення Юрія Вітренка?

Свого часу і група Ахметова проголосувала проти, і група Коломойського проголосувала проти. А от останнє голосування закону про державну службу група Коломойського підтримує. Хто переміг у цій «війні»: олігархи чи Зеленський? Поки що, не зрозуміло. Чи ця міна накриватиме далі? Чи це  ситуативне рішення? Це і є нині головні маркери української політики, на які б я звертав увагу, бо вони будуть надалі дуже показовими .
Ну і в останній момент: вакцинація – це тема місяця . Компанія з вакцинації фактично провалена на сьогодні, через те, що в Україну «затягнули» вакцину сумнівної якості. Сьогодні з’явилась інформація про якусь фірму-прокладку, яка закуповувала цю вакцину, правда це, чи ні ми з’ясуємо трохи з часом. Телеканал «Прямий» активно транслював цю тезу і якщо дійсно це виявиться правдою і ми матимемо документальне  підтвердження таких речей, то Степанова однозначно чекатиме відставка.  Вакцинація стала і топ-темою в ЄС, де будо озвучено ідею про вакцинальні паспорти. Втім єдиної позиції ні в ВОО, ні в ЄС, ні в світі загалом з цього приводу поки що немає. Я думаю, що це буде тренд наступних місяців з метою обмеження країн доступу до країн шенгенської зони.

 

Дякую за увагу!

 

 

 

Сергій Биков

На самом деле в течение февраля было несколько системных историй, которые определяют будущее нашей страны, как минимум на ближайший год, даже на будущее десятилетие.

В том числе это касается и жесткого последовательного давления на российскую пропаганду, то есть, действительно, понемножечку, с разных сторон, Российскую пропаганду в Украине уничтожают и пророссийские силы в Украине уничтожают. Так или иначе, хотим мы с этим соглашаться или нет, мы видим, что идёт борьба не только против финансирования терроризма со стороны разных групп, ну ещё идёт и закрытие телевизионных каналов, которые были рупорами российской пропаганды, идёт постепенный поиск инструментов, как убрать влияния телеграмма, которые абсолютно бесконтрольны и очень часто являются исключительно инструментом пропаганды. То есть, сейчас Нацкомиссия, я уверен, что пойдёт по одному из двух путей. Первый, это обратиться в телеграмм, и чтобы удалили эти телеграмм каналы, на которые наложили санкции. Второй вариант, это обратиться в телеграмм, чтобы убрать доступ к этим каналом с территории Украины и соответственно с украинский ip-адрессов.

И один, и второй вариант- одинаково эффективны, и одинаково действенны. Хотя, я склоняюсь к первому варианту, потому что, разжигания ненависти, что было на этих телеграмм каналах оно прямо противоречит политике конфиденциальности Facebook и это прямая санкция, чтобы эти телеграмм каналы просто уничтожить.

Точно также, как телеграмм «убивает» каналы, которые распространяют порнографию, точно также, как телеграмм убивает каналы, которые публикуют откровенные видео со сценами насилия, издевательства над животными, тоже самое применить к отношению этих четырёх каналов. Поэтому мы наблюдаем каждый день, как такой сериал: все больше украинская оппозиция доминирует информационное поле и постепенно вот эту вот языки российской пропаганды обрезаются.

Очень показательно была история, как Вадим Карасёв, человек комментировал санкции против телеграмм-каналов и в целом историю против господина Шария. Он комментировал очень адекватно, очень в конверт туда, если есть действительно доказательства, надо действительно давить это, потому что, этому не место в Украине. Я смотрел, и у меня слёзы умиления текли по моим розовым щекам.

Мы говорим о том, как позиция эксперта абсолютна, как по мне правильна, прогосударственна, и это идёт системная работа. Очень важно, не какие- то там точечные, одного схватили, другого схватили, кому-то дали подзатыльник, кого-то там по головке погладили, а тут идёт конкретно системная работа, и тут мы видим, что это работа приносит свои системные плоды. И в перспективе ближайших месяцев, максимум ближайшего года мы увидим что вот этот вот российский опор он в Украине, если не заглохнет полностью , то полностью утихнет и не будет иметь того влияния, которое он имел ранее.

Абсолютно правильное решение было принять новую редакцию закона о государственной службе, потому что в каждом правительстве, так или иначе, есть кто-то из министров, который все еще не прошёл процедуру назначение министра через парламент. В данном случае это был господин Витренко. Наблюдать историю с Ульяной Супрун, чтобы она повторялась хоть, когда -то в украинской истории никто этого не хочет. Когда исполняющей обязанностей два года занимает свою позицию и делает вид, что она министр здравоохранения -это бред, и этого допускать нельзя.

Более того у в.о. министра не было тех полномочий которые есть у назначенного министра. И сейчас вопрос стал ребром, потому что необходимо было закрывать зарплаты шахтерам, необходимо было принимать ключевые решения в энергетики, которые может принять министр и не может принять временоисполняющей обязанностей министра. Поэтому да, приняли абсолютно правильное решение, которое даёт возможность, тем людям кого назначили временоисполняющем обязанностей обладать всем инструментарием, который есть у министра.

Поэтому если мы посмотрим на голосования по назначению господина Витренка, вы видели, что да, отдельные группы, не поддерживали это голосования, не поддерживали этого назначения Витренка на пост министра. Они таким образом давали власти сигнал, с ними необходимо как-то разговаривать, необходимо находить общие знаменатели, но, заметьте, они не голосовали только по кадровым вопросам, по каким-то системным вопросом они бы не рискнули не голосовать, потому что они знают, что оппозиция власти более чем жесткая и можно, конечно, играться и улыбаться, а можно в результате, и без зубов остаться, и это все грумы прекрасно понимают.

Потому что успех тех или иных финансовых промышленных групп заключается очень во многом оттого, насколько они способны договариваться с властью. Потому что без власти, если их власть не будет слышать, их влияние будет, по меньшей мере, понижаться, с каждым днём, а может и быть какое-то системное резкое решение которое обрежет очень много концов для этого финансово промышленных групп.  Поэтому показывать зубы они могут только по кадровым вопросам, по системным- нет. И мы видели, как раз, и группы в целом поддержали новый закон о государственной службе о предоставление полномочий фактически полномочий министра, временно исполняющего обязанностей.

Так что я уверен, что мы наблюдаем последовательную работу, власть для того, чтобы восстановить государственность, исправить те ошибки, которые допустил, к которым привел и Петро Алексеевич Порошенко, после революции достоинства. Увидим, что сейчас происходит постепенно сакрализация майдана -и это более чем позитивный маркер , не смотря на отношения каждого человека с Майдана, общегосударственное отношение к майдану должно только позитивным .И поэтому парламент абсолютно правильно принял решения о том, чтобы утвердить революцию достоинства, как акт строительства государства , как «визначний акт державотворення», то есть, это такой фундаментальный камень, который показывает , что всё, вопрос к Майдану ставить под сомнения –нельзя, никак, независимости от личных оценок и это действительно важный момент строительства украинского государства.

То, что касается санкций, я уверен, что Петру Алексеевичу переживать сейчас не стоит, вообще не о чем, и было бы в корни не правильно со стороны власти сейчас, каким бы то не было образом поднажимать на Петра Алексеевича, в независимости от того, что на самом деле делал на посту президента. Наоборот Петро Алексеевич сам хотел бы, чтобы на него как-то нажали чтобы показать, что власть душит патриотов и тому подобное.

Сейчас идёт системная борьба против российской пропаганды. А Петру Алексеевичу спокойно видимо сидеть и работать в своём электоральном сегменте. Более того, если власть вдруг начнёт, что-то делать в адрес Петра Алексеевича, они могут оказаться в ситуации, когда они одни против всех, и эта очень рискованно оппозиция, мягко говоря.

Кейс Стерненка, про которого мы часто сегодня говорили, я предполагаю, что его могут использовать дополнительно, как срывание стоп-крана с судебной реформы. Очень большого количества людей есть однозначное понимание решения одесского суда. Правильно или не правильное- есть однозначно. И все, так или иначе, сомневаются в том насколько суды в Украине справедливы , и насколько они действительно соблюдают закон. У очень многих людей есть недоверие к судебной системе. Поэтому как раз «кейс Стерненка» может быть срыванием такого крючка. Но в этом случае, как раз у Петра Алексеевича получится реализовать картину, когда из господина Стерненка делают образ такого себе нового – Ернста Рема. О чем я говорю постоянно.

Правильно сказал господин Николай – его «откармливали», как бычка, которого хотят отправить на заклание. Абсолютно поддерживаю такую теорию. И эта гипотеза в ближайшее время, либо подтвердиться, либо она будет провалена.

Ещё один момент по поводу вакцинации. Вот отдельные политики говорят: «Не качественная вакцина, все плохо, ужасно, на нас ставят эксперименты». На самом деле, мягко говоря, это будет не совсем корректное утверждение, потому что сейчас если есть список вакцин, которые рекомендуют Всемирная организация Здравоохранения, эта список вакцин для экстренного применения. Пока ещё не прошла финальная стадия исследования неполноценная – третья стадия клинических исследований, которая длиться больше года, она не прошла ещё не у одного производителя, когда это пройдёт, тогда мы сможем говорить о том, что ВОЗ будет включать или не включать эти препараты, эти вакцины, в основной список вакцин, не тех, которые не рекомендованы для экстренного применения. В этом списке вакцин экстренного применения – Pfizer, в этом списке экстренного приминения- Sinovak, Johnson & Johnson, и ещё огромное количество других вакцин просто, кто –то в него попал раньше, а кто-то позже, а вакцина Covishield, которая приехала в Украину эта та же вакцина, которую делают фактически AstraZeneca просто в Индии. Мы ведь не ставим под сомнения качества айфона, которого собрали в Индии, а не в Китае. Да, возможно, кому-то приятнее в глубине души пользоваться китайским айфоном, но, вопрос производства, это исключительно вопрос рабочей силы, ни больше, ни меньше.

Если в Индии производить этот продукт можно дешевле, тогда логично, что производители пойдут в Индию и будут производить его там, более того производить на мощностях фармацевтическом предприятие самого крупного в Индии, которые постоянно приезжают представители ВОЗ, контролируют другие препараты, как они производят на этих же фабриках, на этом же заводе. И говорить о низком качестве вакцины пока не приходиться. Даже если мы посмотрим на страны, которые приобрели эту вакцину Covishield. Неужели, мы поверим в то, что Канада купит себе не качественную вакцину, – ну я думаю, что нет. Мы можем сомневаться, в том, какую вакцину будут себе приобретать Бутан, но Канада вряд ли.

Поэтому мне кажется, достаточно преждевременно сейчас давать оценки качества вакцины. Нам необходимо обождать время. И мы должны быть рады тому, что министра в такой экстренной ситуации полетел и заключил контракт и к нам доставили эту экстренную партию вакцины, а дальше и по прямым контактом правительства, и по фармпроизводителям, и по программе «Ковакс» ВОOЗ, к нам придёт и Pfizer и Sinovac и другие производители, просто это будет поэтапно. Точно также, как это происходит в других странах.

Спасибо за внимание!

 

Ярослав Божко

Я трошки зачіпаючи тему про вакцину. Скажу головне, питання пов’язане з вакциною – геополітичне, воно, як ніколи показало, що Україна знаходиться в орбіті інтересів країн Британської співдружності,з якими за останні півтора року сильно зросли контакти, але це так, більше вишенька на торті, а сам торт, на мою думку, в цьому місяці був з трьох основних шарів.
Перший шар – це безумовно, підхід до переформатування еліт і він виразився в кількох таких базових темах:

перший -це посилились дезінтеграційні процеси одразу у двох великих парламентських партіях, у партії ОПЗЖ і у партії «Голос». Дезінтеграційні процеси в «Голосі» вони вже встигли вийти на зовні, тобто учасники уже не приховують різнобічність позицій.

Про це свідчать і вихід Притули з політради «Голосу» і публічної, критики на адресу «ви самі, мовляв зрозуміли кого».
Також мова йде про позавчорашню заяву Кіри Рудик, про те, що вони готові вступати в коаліцію із «Слугою народу», яка супроводжувалася заявою Ярослава Юрчишина, який заявив ні в яку коаліцію з монобільшістю, поки сидить Ріфмайстер, поки сидить Стерненко, поки у фракції «Слуги Народу» є депутати-«ватнікі»- ні в якому коаліцію «Голос» не буде вступати, це підкріпило ті інсайди, які ходили, ще до того, що в голосі існує серйозна різнобічність між двома колами, одне з них Кіра Рудик та Інна Совсун,а інше це умовний Юрчишин, умовно виражаючись, більш ліберальне і більш вірне цінностям крило «голосу».

Але значно більш системний конфлікт, як на мене,назрів в ОПЗЖ, там де, по-перше ,Сергій Льовочкін, не з’явився під купол, коли його фракція закликала приходити на захист цих трьох телеканалів Медвечука і цілий ряд російських рупорів.

Азаров і Захарченко прямим текстом говорять про те, що  це Льовочкін спровокував ці санкції проти Медвечука, та російських сил. Вони не приховують того, що вони не задоволені паном Льовочкіном, тому що, який очевидно всередині самої ОПЗЖ хоче вести трошки іншу гру .

Якщо Медвечук виступає як чистий дистриб’ютор російського впливу він отримає з Росією ресурси він їх тут на місці розподіляє, то пан Льовочкін хоче ще при цьому грати одночасно ще з українцями і з росіянами. Він хоче для росіян і для українців, і для американців Про західні контакти Льовочкіна дійсно говорять зараз дуже багато і його майстерність в тому числі могла сприяти тому, що це рішення багато хто сприйняв як пролобійована Сполученими Штатами, і я не виключаю, насправді ,одночасно збігу опозиції. Тому що ідея потреба санкції проти цих каналів давно форсувалося в США, зокрема, і в той же момент, що санкціонування цих каналів воно дає Льовочкіну всередині ОПЗЖ конкурентну  перевагу, яку втрачає Медвечук.

Медвечук зараз абсолютно політично деформований і ми тут повертаємося насправді до тої старої «Партії регіонів», яка була без присутності Медвечука, і Медвечука значною мірою років 5-6 назад штучно підняв Порошенко, так само як і партію «Наш Край», яка була потрібна для розколу опозиційного блоку, але врешті старі регіонали між собою домовилися значно краще.

 

По-друге, арешт Яценка, який стався на тижні одного з менеджерів ПриватБанку часів Коломойського , це все натякає на цей системний конфлікт Зеленського з Коломийським буде поглиблюватись . Зеленський хотів публічно дистанціюватися від Коломойського, але лише зараз у нього з’явилася, бажання, можливість, ресурси і влив для того, щоб провести. Тому що з приходом адміністрації Байдена, Коломойському однозначно нічого вже ловити в Україні, тому надалі Коломойський буде умовно другим Медвечуком , якого будуть намагатися завести в цю нішу. Він, як мені, здається, і сам планував роль, як розпорядник впливу росіян тому частково санкції проти Медвечука, вони на руку Коломойському, тому що він проросійський діяч, а знищення Медвечука буде призводити до того, що потенційно може зрости ролі таких людей, як Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін і Андрій Єрмак будуть мінятись.

Друга велика тенденція- це, безумовно, ідеологічне переформатування Зеленського, про яке дуже багато пишуть внаслідок того, що він вирішив заблокувати три телеканали, СБУ оголосило в розшук Шарія. Це означає, не стільки навіть, що Зеленський перейшов з розряду напіврегіоналу, напівпатріоти. Це ще раз підтверджує, що Зеленський є максимально гнучким, і позаідеологічним політиком, який обрав для себе чіткий вектор руху на другий президентський термін і ми можемо тут проаналізувати досвід усіх кандидатів в президенти України. Практично всі кандидати в президенти приходили , як кандидати від Сходу, і завершували кандидати від Заходу. Кучмі ця стратегія допомогла виграти вибори в 1999році, єдиному в історії України закріпитися на другий строк. Єдина людина, яка не пішла на цей крок фактично – це Янукович, ми всі знаємо, що з ним сталося . На мою думку, це криється в глибинних причинах самих потреб людей

Багатьом може здаватися, що Південь і Схід потребує проросійської культурної політики, це не є досить правильно. Він просто знаходиться у фрустрації через загибель соціально економічного спадку Радянського Союзу. Тобто людей хвилює, шо в них в місті були заводи, і вони в 90-ті кудись поділися, тому досить високий градус соціальної критики завжди в політиків, які орієнтується на південний Схід, але в той же момент це абсолютно не реалізовано, тому що не можливо повернутися в індустріальну епоху.

Водночас в Західній Україні ситуація простіша. Для її електорату достатньо просто гарантії певної проукраїнської культурної політики, навіть м’якої, і я думаю, що цю проукраїнську культурну політику Пан Зеленський буде намагатися проводити . От ця постанова про революцію гідності вона здебільшого меморіальна, тобто вона показує дещо за бажанням Зеленський буде організовувати нові «томоси», будуть нові формати культурно-символічної політики, які заберуть, у Порошенка його нішу.

Я думаю, що в цьому році, однозначно, буде військовий парад. Він буде демонструвати поступово перехід Зеленського, від ніши південь-центр-схід в бік Заходу, і його орієнтування на другий строк і бажання загнати Порошенка, в нішу особистої лояльності, з ніши патріотичної опозиції.

Третій великий шар – це стосунки зі США. І те що за останній місяць у них дуже багато з’явилось нових опцій. Призначення послом Оксани Макарової означає, що офіс президента вбачає першочерговим питання саме МВФ. Я особисто дещо, вважаю, це хибна стратегія, зі своєї точки зору за бажанням Оксану Макарову можна було призначити якоюсь там уповноваженою  країною питанням там у стосунках з міжнародним фінансовими організаціями . Наприклад Волкер став уповноважений з питань України. В той час як очільником посольства України  в США ледве не одного з головних українських посольств, на рівні хіба що з Лондоном, і якоюсь мірою з Берліном, має бути кадровий дипломат, і попередники Володимир Єльчінко ,як виходець  зі старої дипломатичної школи, він , на мою думку, не викликав ніяких кадрових нарікань, але тут підключається ось ця проблема, того, що значною мірою співпраця  Україною з США вона не буде вестися навколо отримання питань міжнародної фінансової допомоги, бо в пріоритеті питання будуть дострокові, питання реформ, питання антиолігархічного законодавства, загалом значною мірою, те що описав Курт Волкер, в своєму тексті

І це показує кілька речей. Попри вихід своєї посади, досить насправді, як для американського дипломата, скандальний вихід, і відносно не велику спробу його таксивізувати, він залишається топ-коментатором американської політики щодо України,

Демократи, республіканці продовжують мати абсолютно різні бачення української політики. Нагорода генпрокурору Руслану Рябошапці нагороду від , Ентоні Блінкена за успіхи в антикорупційній діяльності- це так само сигнал від демократів, політикою щодо України будуть продовжувати на разі опікуватися Джордж Кент, частково Вікторія Нулан, і які пріоритети бачать саму ось цю канву антикорупційних реформ, яка закладена у 2014 – 2015 році, і для України це було б дуже пріоритетно прокомунікувати в першу чергу питання безпеки.

Тому що, ось ця модель, яку Україна отримує чи не отримує якусь допомогу від США за антикорупційні реформи, це означає, що безпекове становище України залежить від внутрішньо політичного консенсусу, в тому  числі боротьба з олігархами, які впливають на політику України. Курт Волкер пропонує трохи інше – Україна отримає допомогу, тому що вона знаходиться на передньому крилі боротьби з Росією у дуже важливому регіоні, у дуже важливому місці. Це більш прагматичний підхід Україні варто розвивати, і мені здається, шо, якщо демократи в цьому напрямку  не скоригують свою політику в Україні, то вони припустяться ще ряду дуже великих помилок, які пов’язані, з тим ,що антикорупційне середовище, антикорупційна інфраструктура, дуже перенасичена агентами впливу, тих самих олігархічних груп, які десь в законопроєкті поставлять не там кому, і все це закінчиться тим, що через пів року половина реформ скасують, всіх відпустять, і так буде відбуватися роками.

Дякую за увагу!

 

Микола Мельник:

Зроблю невелику ремарку щодо призначення Ю.Вітренка. На мою думку, зміни в закон «Про державну службу» були необхідні не для поліпшення роботи конкретного міністра, а з метою посилення позицій Вітренка, як віце-прем’єра. Міністр у нас може бути в.о. Як показує досвід Улляни Супрун робити титанічні реформи можна і без посади міністра. Я високо оцінив запущену інформаційну хвилю, яка називається “дайте зарплати шахтарям, але наполягаю, що всі зміни в  закон «Про державну службу» пов’язані не з турботою про шахтарів, а з бажанням надати інституційних повноважень Ю.Вітренку в Кабміні.
Сергій Биков

У меня маленькая ремарка относительно того что президент идёт там в правую нишу или идёт на запад. Если мы посмотрим на всех президентов Украины так или иначе они когда становились президентами независимо откуда они пришли, с какого региона в течении года они становились «державниками», вот хочешь, не хочешь, но этот статус он тебя давит и ты в любом случаи становишься «державником».

Посмотрите на Кравчука- руководитель направление идеологии коммунистической партии Украины и нормально стал украинским государственником , нормально ездил в Беловежскую пущу подписывать договора «і творити українську незалежну державу».

Вспомним Кучму, что он остался президентом Днепропетровской области? – нет, абсолютно стал государственником.

Вспоминаем Ющенка, слабенький оказался у нас, но тем не менее дожил до конца годов.

Даже Янукович, когда он стал президентом он запустил евроинтаграционные процессы, вспомните он же начал говорить по-украински, он выучил украинский язык и начал везде публично говорить по-украински. Януковичу четко объяснили, нельзя быть президентом Донбасса.
Дальше Пётр Алексеевич слегка изменил эту историю, но публично везде показывал, что я такой великий государственник, воюю против России, вот мы отстаиваем, вот наш Томас, вот наша церковь и тоже такой образ великого государственника.

Тоже самое мы сейчас наблюдаем за Зеленским, ну не может быть Зеленский президентом Кривого Рога, никак, невозможно, точно так же он никогда не станет президентом Львова, он президент всей Украины, разной, которая с разной историей, разной культурой, разными языками, но это единое государство и он вот этим своими неперекосами показыванием тем что он может и этим на хвост наступить и этих поджать и этих куснуть, он показывает что он системный государственник.

А вопрос второго срока, я думаю, что он будет решен в том случае если вопрос Донбасса, а скорее всего это и будет, то включится и США, а Британия уже включается в Крымский сценарий и в том случае если это удастся реализовать тогда второй срок может оказаться действительным.

 

 

Валерій Клочок

Два речення з приводу вакцини.

  • Процедура, рекомендація, точніше ВОЗ для застосування вакцин в екстрених випадках, надзвичайна ситуація була введена рік тому, такої раніше процедури не було взагалі – це перший момент.
  • Другий момент стосовно вакцини, вона сумнівної якості, тому що ,якби було інформаційне повідомлення заздалегідь в Україні на фоні політизації цього процесу, що ми за два тижні привозим саме ось цю вакцину і її ефективність 60% значно менше проблем було б, а вчорашні відмови від вакціонування лікарями навіть , це Олександрівська лікарня, лише два дали згоду в відділенні і так усюди.Начало формы
  • Конец формы
  • Начало формы
  • Конец формы

 Це і є проблема.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *