Фактор страху

Страх – це найбільш потужна зброя, яка б колись снувала. Він може змусити мільярди людей в один день змінити свої звички, перетворитись із посміхнених громадян у затюканих обивателів, відключити логічне мислення і вірити тільки телебаченню.

В усі часи, будь який лідер держави намагався маніпулювати страхами своїх підданих, щоб тримати їх у покорі. Острах перед завойовниками-іноземціями дозволяв підвищувати податки на утримання армії, острах перед анархією дозволяв тиранам мобілізовувати навколо себе тих кому було, що втрачати, отсрах за власне життя змушував багатьох мовчати, а острах за долі дітей змушує нас доволі часто йти всупереч тим принципам, яким нас вчили у дитинстві.

Світ зараз не стільки хворий скільки наляканий. Наша імунна система справляється з вірусом COVID-19 в 9/10 випадках. Достатньо велика кількість людей пережила хворобу навіть її не помітивши. Але чомусь всі ЗМІ чотири місяці нас залякували фотографіями з трунами, та статистикою смертності від хвороби, хоча на мою думку, великою хвилі смертності, яка б відхилялась за межі щорічних показників більше на 10% світ не побачив. Та й від раку щодня вмирає більше аніж від коронавірусу, але суспільство до цього більш спокійно ставиться.

Але завдяки страху багато країн світу змогли застосувати нові технології, щодо слідкування та обмеження пересування людей. І якщо в Китаї, з його глибокими традиціями тоталітаризму, влада до своїх громадян застосувала ті технології, які до цього використовували на уйгурах і протестувальників Гонконгу, то в інших країнах це був певний технологічний прорив у боротьбі зі своїм населенням. Ідентифікація громадян через камери, слідкування за пересуваннями через телефон, або не вимкнену геолокацію, трекінг-браслети – і це далеко не вичерпний перелік. Alibaba спеціально розробила програму, яка б визначала імовірний ризик зараження в людини, і якщо такий ступінь був високий, то їй також заборонялось виходити з дому, або користуватись таксі.

В РФ, наприклад, населенню роздали QR-коди, і обмежили можливість виїзду за межі свого мікрорайону без дозволу, ба більше. Без цифрового пропуску, ти не можеш навіть купити продукти в магазині. Була створена єдина база даних, де фіксувались всі пересування людини, і якщо вона мала зухвалість контактувати з хворим на COVID-19, або просто перебувала в одному приміщенні, то їй елементарно могли заборонити вийти з квартири.

В Сингапурі, містянам запропонували завантажити додаток Trace Together, який би давав доступ до даних телефону і виявляв всіх хто імовірно міг контактувати між собою. Але так як це була лише рекомендація Уряду, то лише 12% завантажили цей додаток собі на телефони.

В Південній Кореї влада збирала дані з кредитних карток аналізуючи покупки, і не дай Вам боже купити щось проти застудне, візит санітара був забезпечений. Так само, відслідковувались дані пересування людини, без її на те дозволу.

Україна пішла ж своїм універсальним шляхом. Розуміючи, що з українським тотальним скепсисом, щодо дій влади, легендарним розгільдяйством, та відсутністю смартфонів в половини населення обов’язковий QR-код не запровадиш, трекер на людей не надінеш, а камер в поліції на стільки мало, що єдиним способом хоч якось змусити людей сидіти вдома можна лише створивши атмосферу страху.

І її створювали. ЗМІ в єдиному пориві стали транслювати іноді дуже сумнівну інформацію, щодо жахіть хвороби, тисячі вмерлих, які майже валяються вулицями європейських міст, ну і звичайно ж труни з Бергамо, як потім виявилось не дуже й то з Бергамо. Заборона гуляти парками, заборона виходити на вулиці без маски, перекриття адмін кордонів областей – це все абсолютно не кореспондувалось з Конституцією України, але на це був створений запит в суспільстві. Соціологія показувала, що більше 50% українців хочуть ще більш жорстоких заходів обмежень пересувань та контактів людей. І ми стали свідками просто таки феномену, коли люди не те що не боролись за свої права, а вимагали до маски, ще й поводок. Люди погодились на рабські кайданки в обмін на збереження життя.

Нещодавно головний санітарний лікар країни зізнався, що суто протиепідеміологічного змісту в забороні гуляти парками не було, просто хотіли налякати людей. Слід визначити в них вийшло, але мене турбує інше. А чому ми всі впевнені, що залякують нас заради нашого ж блага? Чому ми віримо, що держава, яка є механізмом примусу, і яка паразитувала на нас десятки років, збагачуючи лише прокурорів і ментів чомусь використає такий ресурс як страх нам всім на користь?

Нагадаю, що за період карантину Верховна Рада України проголосувала ринок землі та скасувала конкурс на керівні посади державної служби, керівником фіскалів став посадовець часів Януковича, і який підпадає під люстрацію, і призначення якого елементарно протизаконно. Призначили І.Венедиктову Генпрокуром, звільнили Міністра фінансів, який розповів про корупцію в Кабміні, призначили новим міністром людину, яка не бачить корупції в Кабміні. Відбувся «ЄрмакГейт», який не закінчився нічим.

Всі активісти-грантожери залегли на дно, продемонструвавши просту істину. Вони не борці за свободу, вони паразити, що лише паразитують на темі боротьби за свободу і громадянські права. Так само поступили і політичні активісти, і особисті «Жони Авакова», і врешті-решт виявилось, що боротись за свої права може лише розрізнена купка навіжених.

Але якщо повернутись до страху, то він, як зброя має один значний недолік. Якщо постійно не підтримувати градус хорору, то люди швидко до нього звикають. Це як на війні. Ти боїшся перший тиждень, а далі спокійно засинаєш під канонаду артилерії.

Зараз українці стихійно пішли у наступ за свої права, не вбачаючи в карантині більше жодного змісту. Але навіть, коли карантин закінчиться, все що було зроблено ЗЕвладаю під час панічного паралічу в суспільстві нікуди не дінеться. Венедиктова залишиться Генпрокурором, а ринок землі ніхто скасовувати вже не буде.

І нам всім слід пам’ятати, що якщо влада зараз не понесе відповідальність за залякування власного населення, то вже завтра вона піде далі, і не факт, що Оурелівська «1984» виявиться фантастикою, бо вже в багатьох країнах світу «Великий брат» дивиться на тебе.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *