Теорія змови та гнів вулиць. Що стоїть за кривавими протестами в Іраку

Версія, що протестами керує США, здається одночасно занадто фантастичною і занадто банальною. Однак прихильники такого пояснення переконані, що Вашингтон вирішив скористатися ситуацією, щоб покарати прем’єр-міністра Аделя Абдель Махді за спроби проявляти самостійність у зовнішній політиці

 

Більше ста загиблих і шість тисяч поранених – такі підсумки тижня протестів в Іраку. Здавалося б, новинами про те, що в цій країні неспокійно, вже нікого не здивуєш, але на цей раз масштаб і швидкість подій, що відбуваються вразили навіть самих іракців – і політичну еліту, і звичайних громадян. Питання два: чи стоїть хтось за організацією масових протестів і чи зможе влада взяти ситуацію під контроль?

Шукайте снайпера

Сьогодні 70% від 38-мільйонного населення Іраку – це люди молодше 30 років. За даними Світового банку, рівень безробіття серед іракської молоді (15-24 років) – близько 16,5%, майже вдвічі більше, ніж в цілому в суспільстві. Для арабської країни це не найвищий показник. Наприклад, в Алжирі, де протести в цьому році привели до зміни влади, він дорівнює 30%, а в сусідній і на вигляд благополучної Саудівської Аравії – близько 25%. Але в Іраку ситуація ускладнюється важкими проблемами в багатьох інших областях.

Багато іракців доведені до відчаю – і умовами життя (країна відчуває нестачу продовольства, води, електрики), і системою управління. Протягом 16 років Ірак переживає одне потрясіння за іншим – то зміна режиму, то війна з терором. Корупція і клановість стали нормою. Не дивно, що люди виходять на вулицю в надії, що їх почують. Протестні акції відбуваються настільки часто, що більшість з них не потрапляє в ЗМІ. Так було, наприклад, з протестами в центрі Багдада в кінці вересня. Але зараз ситуація різко змінилася.

1 жовтня на площі Тахрір, через міст від якої знаходиться «зелена» зона під особливою охороною,  де розташовані іноземні посольства і урядові установи, зібралося близько півтори тисячі учасників протесту. Більшість з них студенти і молоді фахівці. Як завжди, вони вимагали від уряду розібратися з безробіттям і корупцією. У цей день протести проходили і в інших іракських містах.

У Багдаді сили безпеки визнали демонстрантів загрозою і вирішили перешкодити їм пройти в «зелену» зону. Для розгону протестуючих застосували водомети і сльозогінний газ. Ситуація вийшла з-під контролю, один з демонстрантів був убитий. За даними іракських ЗМІ, його застрелив снайпер.

Кадри жорсткого розгону демонстрантів в Багдаді швидко поширилися в іракських соцмережах. На наступний день протести охопили більшість провінцій країни, за винятком Іракського Курдистану, який живе досить автономно, і районів з переважно сунітським населенням. Останні – колишня вотчина терористичного угрупування «Ісламська держава» (ІГ, заборонена в РФ), і будь-яке інакомислення тут обертається звинуваченнями в тероризмі. Люди просто бояться виходити на вулиці, але багато підтримали протестувальників у соцмережах.

Весь тиждень число загиблих і поранених росло в геометричній прогресії. З четверга по суботу (на час вихідних) в країні ввели комендантську годину. Влада спочатку заблокували соцмережі, а потім і зовсім відключила інтернет. ЗМІ заполонила інформація про стріляючих з дахів снайперів, невідомих в балаклавах, які вривалися в будинки протестуючих активістів, витягали поранених з лікарень. Невідомі в масках розгромили офіси кількох телеканалів. Демонстранти, в свою чергу, підпалювали штаб-квартири партій і інші громадські установи.

В іракському Міністерстві внутрішніх справ запевняють, що силовики не вступали в протистояння з демонстрантами і не стріляли по ним, якщо не було загрози для життя. Всю провину за загибель людей там покладають на якихось «зловмисників» і обіцяють провести розслідування, щоб знайти організаторів заворушень і снайперів.

Втім, незабаром «зайве застосування сили» в самому неблагополучному районі Багдада Мадінат-Садр визнали іракські військові. Ті, хто скоїв «неправильні дії», будуть притягнуті до відповідальності, йдеться в заяві армії. У понеділок прем’єр-міністр Іраку Адель Абдель Махді розпорядився вивести з Мадінат-Садра армійські підрозділи і розмістити замість них поліцейські сили.

Незважаючи на ці заяви, іракці продовжують шукати відповідь на питання, в чиїх інтересах діяли снайпери. Версії висуваються найрізноманітніші – в залежності від політичних поглядів. Одні говорять про американських найманців, інші – про бійців проіранських угруповань, зокрема з загонів народного ополчення «Аль-Хашд аш-Шааб», і про офіційні сили безпеки, вірні іракському уряду.

Зовнішнє втручання?

Версія, що протестами керує США, здається одночасно занадто фантастичною і занадто банальною. Однак прихильники такого пояснення переконані, що Вашингтон вирішив скористатися ситуацією, щоб покарати прем’єр-міністра Аделя Абдель Махді за спроби проявляти самостійність у зовнішній політиці.

З часів падіння режиму Саддама Хусейна в Іраку за вплив борються США і Іран, а влада в Багдаді намагається проявляти самостійність і вибудовувати багатовекторну зовнішню політику. Наприклад, незважаючи на тиск Вашингтона, Ірак в 2014-2015 роках активізував військово-технічне співробітництво з Росією. Це сталося, коли Багдаду знадобилася негайна підтримка в боротьбі проти ІГ, а США не поспішали з поставками озброєнь.

Досить щільно працюють російські компанії і в нафтогазовій сфері. Дипломати запевняють, що Москва не втратила в Іраку жоден контракт. Співпраці заважають проблеми Іраку з здійсненням платежів, але це все можна подолати.

Москва має намір нарощувати свою присутність в Іраку, що підтвердив недавній візит до Багдада глави МЗС РФ Сергія Лаврова. Незважаючи на непросту політичну ситуацію в країні, російського міністра прийняли всі високопоставлені чиновники Іраку: прем’єр-міністр, президент, спікер парламенту і глава МЗС. На переговорах Сергія Лаврова супроводжувала делегація російських бізнесменів, підтверджуючи серйозність намірів розвивати співпрацю.

Ще один бажаний гравець в Іраку – Китай. Товарообіг між країнами у 2018 році перевищив $30 млрд. У результаті Китай став найбільшим торговим партнером Іраку. Для порівняння: російсько-іракський товарообіг в 2018 році склав близько $ 700 млн, понад 50% припадало на поставки озброєнь. Американо-іракський товарообіг в 2016 році становив приблизно $ 7,2 млрд, причому більша частина – близько $ 6 млрд – припадала на імпорт з Іраку мінерального палива.

Наприкінці вересня прем’єр-міністр Адель Абдель Махді відвідав Пекін, де домовився про нові спільні проекти. Це, на думку прихильників ідеї про американську змову, стало приводом для покарання іракського прем’єр-міністра з боку Вашингтона.

Крім того, в Багдаді не виключають, що США могли скористатися заворушеннями, щоб позбутися від іранського впливу в Іраку. Тим більше що одне з гасел демонстрантів – «Іран йди!», А в ЗМІ в насильстві проти демонстрантів регулярно звинувачують саме «проіранських бойовиків».

Втім, ніяких офіційних підтверджень версії про руку Вашингтона немає. Навпаки, як повідомила канцелярія іракського прем’єра, держсекретар США Майк Помпео в телефонній розмові з прем’єром Абдель Махді заявив, що довіряє іракським силам і підтримує іракський уряд в питанні відновлення безпеки. Ця розмова мала величезне значення для іракської влади, так як показала, що поки Вашингтон на їхньому боці.

У підтримці Багдада від Вашингтона не відстає і Тегеран, заодно натякаючи, що ніщо не може перешкодити стосункам між Іраном і Іраком. «Іран і Ірак – це дві нації, чиї серця і душі пов’язані один з одним через віру в Бога і любов до імама Хусейна і нащадків Пророка. Цей зв’язок буде міцніти з кожним днем. Вороги прагнуть сіяти розбрат, але вони зазнали невдачі, і їх змова не принесе їм користі», – такі слова опубліковані в англійському та арабському твіттері верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.

Хвиля за хвилею

Жодна з політичних сил в Іраку не була готова до таких масштабних протестів. Все частіше іракським політикам, в тому числі тим, хто роками традиційно очолював масові протести, доводиться йти за протестувальниками. Так було рік тому під час масштабних протестів, що тривали кілька місяців, на півдні країни, так відбувається і зараз.

Нинішні події багато в чому схожі на те, що відбувалося рік тому в Басрі, коли люди вийшли на вулиці через перебої з водою і електрикою, а закінчилося все гаслами «Іран, забирайся!», Підпалом іранського консульства, перекриттям магістралі Багдад – Басра і блокуванням експортного порту Умм-Каср. Крім того, демонстранти виступили проти працюючих в провінції зарубіжних компаній (в першу чергу нафтових), які надають робочі місця іноземцям, а не місцевим жителям. У пориві гніву протестуючі намагалися взяти штурмом один з нафтових об’єктів на родовищі Західна Курна – 2, розробкою якого займається «Лукойл». Частина співробітників була тимчасово евакуйована.

Тоді протести тривали кілька місяців. Першу хвилю вдалося погасити після того, як уряд Іраку створив спеціальну комісію для виконання вимог протестуючих. Жителям Басри пообіцяли виділити близько $ 17 млн ​​на роботи по відновленню водопроводів і електромереж, а також створити 10 тисяч нових робочих місць. Однак на початку вересня протести в Басрі спалахнули з новою силою через забруднення системи водопостачання та масового отруєння людей. І знову уряду довелося обіцяти гроші на розвиток півдня країни.

Торішні заворушення проходили фактично в умовах безвладдя. Парламентські вибори пройшли в Іраку в травні, але тільки до жовтня партії змогли домовитися про кандидатури прем’єр-міністра і 14 з 22 міністрів. Ще кілька міністерських портфелів були розподілені до кінця року, а ось нові міністри оборони, внутрішніх справ і юстиції з’явилися в Іраку лише цього літа.

Нинішній прем’єр Адель Абдель Махді – компромісна фігура, яка влаштовувала різні політичні сили в країні. До цього він встиг побувати міністром нафтової промисловості, фінансів, віце-президентом і заступником голови Тимчасової правлячої ради Іраку, брав участь в розробці нової Конституції країни, прийнятої після повалення Саддама Хусейна. За рік прем’єрства він виявив неабияку дипломатичну активність – наприклад, запропонував виступити посередником між Вашингтоном і Тегераном, і налагодив контакти з владою Курдського автономного району. Але ось вирішити внутрішні проблеми не вийшло.

Більш того, останнім часом багато кроків Абдель Махді викликали роздратування як вулиці, так і еліт. Найгучнішою з них стало переведення командувача контртерористичної служби генерала Абдель Вахаба ас-Сааді – героя битви з ІГ за Мосул і Тікріт – на адміністративну посаду в Міністерство оборони. Це сталося в кінці вересня – буквально за кілька днів до початку протестів.

Як зазначає Foreign Policy, у ас-Сааді були тісні зв’язки з США, його підрозділи тренували американці, і вірні йому сили були основними конкурентами (в тому числі ідеологічними) для багато в чому проіранських загонів «Аль-Хашд аш-Шааб», які так і не були до кінця інтегровані в іракську армію. Рішення перевести ас-Сааді на малозначиму посаду може говорити про те, що влада побоювалася військового перевороту з боку популярного генерала і хотіли замінити його більш проіранськи військовим. В результаті ас-Сааді став одним із символів протесту, об’єднавши всіх, хто налаштований проти іранського впливу в Іраку.

Політичний хаос в Іраку може мати дуже важкі наслідки: активізуються сплячі осередки терористів, станеться новий сплеск сепаратистських настроїв в Іракському Курдистані і на півдні країни. Повернеться все, з чим намагаються боротися місцева влада за підтримки міжнародного співтовариства. Не випадково практично всі основні політичні сили в результаті підтримали вимоги вулиці і закликали до діалогу.

Якщо спочатку прем’єр-міністр говорив про те, що у його уряду просто було занадто мало часу, щоб вирішити поставлені перед країною проблеми, то в міру наростання протестів влада поспішила оголосити про новий пакет заходів, які можуть бути прийняті учасниками протесту. Наприклад, з’явилися плани програми по боротьбі з безробіттям, субсидій малозабезпеченим, будівництва дешевого житла, а також перестановок в органах влади – обіцяно очистити їх від найбільш одіозних політиків і чиновників, замішаних у корупції. Більшість цих заходів повинен затвердити парламент.

Поки зіткнення демонстрантів з силами правопорядку тривають. Навряд чи одні обіцянки здатні покласти край таким сильним протестним настроям. Можливо, вдасться заспокоїти людей зараз, але без істотних поліпшень ситуація все одно залишиться напруженою і може знову вибухнути в будь-який момент через кулі умовного снайпера, хто б за цим не стояв. Навіть ті, хто вбачає в тому, що відбувається зовнішню змову, визнають – більшість жителів Іраку змушені виживати, і у них достатньо приводів для обурення. А до наступної хвилі протесту можуть виявитися готові самі різні сили, як усередині Іраку, так і за його межами.

Маріанна Біленька

Джерело 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *