Чим цього тижня (16 – 19 січня) займатиметься Верховна Рада: Аналіз законопроектів

novadergavnaРЕІНТЕГРАЦІЯ ДОНБАСУ

Верховна Рада України у другому читанні розгляне законопроект «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», реєстр. №7163

Проект був дещо змінений комітетом, істотно змінена концепція закону порівнянні з тією, що була внесена Президентом України і прийнята Верховною Радою України за основу (в частині внесення змін до інших законів України). При цьому не враховано вимоги Регламенту Верховної Ради України, згідно з яким (зокрема статті 116), пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою України за основу.

В цілому проект визначає мету і засоби державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях, особливості реалізації та захисту прав громадян України, які проживають на цих територіях. Також визначає порядок керівництва заходами щодо забезпечення національної безпеки і оборони на територіях Донецької та Луганської областей.

У преамбулі до проекту міститься визнання Україною Російської Федерації країною-агресором в розумінні пунктів “а”, “b”, “c”, “d” і “g” статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН “Визначення агресії” від 14 грудня 1974. Також преамбула констатує, що в світлі положень IV Гаазької конвенції від 5 (18) жовтня 1907 року, IV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 одним з наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частин території України.

Так само преамбулою чітко визначається дата початку тимчасової окупації півострова Крим. Відзначається, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності.

У тексті закону дається поняття тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, і передбачається, що межі цієї території визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони на основі пропозицій Генштабу ЗСУ (раніше визначалося Міноборони).

Передбачено, що Тимчасова окупація Російською Федерацією територій в Донецькій і Луганській областях, зазначених в пунктах 1 – 3 частини першої статті 1 Закону, є нелегітимною і не створює для Російської Федерації ніяких територіальних прав.

Визначено, що діяльність збройних сил і інших військових формувань Російської Федерації (але позначено що на території Луганських і Донецьких областей, раніше уточнення не було) і окупаційної адміністрації Російської Федерації, суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, є незаконним, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює правових наслідків (але додано крім документів, що підтверджують факти народження та смерті).

В рамках тимчасово окупованих територій в Донецькій і Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами і нормами міжнародного права

Як вбачається з тексту норми, відсутні будь-які посилання на ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».

Законопроект обтяжений нормами декларативного характеру про цілі, завдання і сутність державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях.

Початок і завершення заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях визначаються окремими рішеннями Президента України.

Керівництво силами і засобами Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України здійснює Командувач об’єднаних сил, який призначається Президентом України за поданням начальника Генерального штабу.

Командувач об’єднаних сил реалізує свої повноваження через Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України. Повноваження командувача об’єднаних сил і положення про Об’єднаний оперативний штаб визначаються і затверджуються Президентом України.

Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпеки обстановки вправі обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і виїзд осіб з таких територій.

Порядок в’їзду осіб, переміщення на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій визначається Кабінетом Міністрів України.

Проект передбачає, що цим Законом ВРУ відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України затверджує рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, яке приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій і Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях. Згідно з цим Президент має право як верховний головнокомандувач задіяти Збройні Сили України без отримання додаткового дозволу ВРУ і поза режимом АТО. Питання конституційності такого кроку дещо дискусійне, не можна однозначно стверджувати чи потрібно Президенту отримувати окремий дозвіл на застосування ЗСУ чи ні.

Проект має цілий ряд невідповідностей Конституції України в основному, що стосується передбачення повноважень Президенту і Кабміну, які прямо не передбачені Конституцією.

КРИМІНАЛЬНИЙ БЛОК.

Розпочнемо цей блок з законопроекту про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, реєстр. №6149, який буде розглянутий у другому читанні

Законопроектом пропонується внести зміни та доповнення до глави 44 «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)» КПК. Зміни спрямовані на удосконалення існуючої процедури екстрадиції з України правопорушників, які розшукуються компетентними органами іноземної держави для проведення розслідування у кримінальній справі або виконання вироку суду.

Так, у разі прийняття Закону особа отримає право просити про застосування щодо неї спрощеного порядку видачі одразу ж після затримання у зв’язку з перебуванням у міжнародному розшуку, не очікуючи надходження формального запиту про екстрадицію. Це дасть можливість скоротити строки перебування такої особи під вартою на території України з метою її екстрадиції іншій державі.

При цьому у статті 588 буде встановлено, що спрощений порядок видачі не застосовується у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності чи відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що видача може суперечити інтересам захисту національної безпеки України або що розшукувана особа є громадянином України.

Проект є реакційним на ратифікацію Україною міжнародного протоколу і з метою комплексного регулювання питання повинен бути прийнятий.

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Президент України шляхом внесення проекту Закону про внесення змін до деяких законів України з питань оборони (р.№ 7330) пропонує перейменувати ВДВ. Законопроектом пропонується визначення «Високомобільні десантні війська» замінити на «Десантно-штурмові війська». Такі зміни викликані не лише бажання Президента походити у береті та включити перейменування родів військ у славнозвісні «144 реформи», а ще йтим, що саме застосування військ ВДВ у ході АТО змінилось і за весь час україно-російської війни бригади ВДВ використовувались не в останню чергу, як штурмові з’єднання.

Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення питань проходження військової служби з метою забезпечення повноцінного функціонування Збройних Сил України (р.№ 5640) пропонує звільнити з військової служби та виключити з списків особового складу Збройних Сил України військовослужбовців у зв’язку із їх відсутністю за місцем служби без поважних причин більше, ніж два місяці.

З одного боку абсолютно логічно звільняти людей, які фізично не перебувають у лавах ЗСУ. З іншого боку проголосувавши за цю норму депутати полегшать роботу Міністерству оборони України. Але ця норма вводить презумпцію винуватості особи, адже людина може бути відсутньою, як зникнувши безвісті, потрапивши в полон.

Також слід звернути увагу на той факт, що через відсутність військовослужбовця за місцем служби протягом місяця порушується кримінальна справа по ч.3 статті 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби».

Отже, у законопроекті слід було б передбачити, що звільнення з військової служби у зв’язку з відсутністю військовослужбовця на місці служби без поважних причин може відбуватись лише після внесення уповноваженими особами відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.

ПРИВАТИЗАЦІЯ

Як і обіцяв Володимир Гройсман Кабміном був розроблений новий проект закону «Про приватизацію державного майна» (р.№ 7066).

Принциповою його відмінністю є те, що скасовується градація об’єктів приватизації на окремі групи, і всі об’єкти приватизації поділяються на об’єкти малої приватизації (єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних підприємств, що належать до об’єктів великої приватизації; окреме майно; об’єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об’єкти; об’єкти соціально-культурного призначення; пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації та корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об’єктів великої приватизації; інші об’єкти, які не належать до об’єктів великої приватизації, та об’єкти великої приватизації (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 млн. гривень).

Також нововведенням є те що порівняно з нині діючим законом до приватизації не допускаються резиденти країни-агресора, а також те, що тепер об’єкти можна приватизовувати без викупу земельної ділянки на якій стоїть об’єкт, фактично це в рази прискорить процес приватизації. Як і в нині діючому Законі перелік об’єктів, які не підлягають приватизації визначається окремим Законом.

Проектом Закону встановлюються вимоги до проведення аукціонів об’єктів малої та великої приватизації.

Для продажу об’єкта приватизації на аукціоні державними органами приватизації створюватиметься аукціонна комісія, яка розроблятиме умови продажу.

Об’єкти соціально-культурного призначення приватизуються із умовою щодо збереження профілю діяльності; об’єкти соціально-культурного призначення, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані.

Продаж об’єктів на аукціоні здійснюється за наявності не менше двох учасників аукціону та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення на аукціоні не менше одного кроку аукціону.

У разі якщо для участі в аукціоні з продажу об’єкта приватизації подано заяву на участь в аукціоні від одного покупця, аукціон визнається таким, що не відбувся, а державний орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об’єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни, визначеної відповідно до статті 22 цього Закону.

У разі якщо об’єкт, який пропонувався для продажу на аукціоні, не продано, державний орган приватизації приймає рішення про приватизацію такого об’єкта на повторному аукціоні без умов або приймає рішення про проведення повторного аукціону із зниженням стартової ціни на 25 відсотків.

У разі якщо об’єкт приватизації виставляється вперше на аукціон зі зниженням стартової ціни, то стартова ціна знижується аукціонною комісією на 25 %. Якщо об’єкт приватизації виставляється на продаж на аукціон зі зниженням стартової ціни вдруге, то стартова ціна продажу знижується аукціонною комісією ще на 50 %.

У разі якщо об’єкт приватизації не продано вищезазначеними способами, державний орган приватизації приймає рішення про приватизацію об’єкта приватизації на аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій (для об’єктів великої приватизаці), на аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій (для об’єктів малої приватизаці).

  За результатами вивчення пропозиції щодо ціни купівлі об’єкта приватизації від потенційних учасників аукціону, визначається найвища ціна, запропонована учасниками аукціону, яка визначається стартовою ціною.

Проектом Закону встановлюються особливості викупу окремих об’єктів приватизації, зокрема акцій (часток), що належать державі в статутних капіталах господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності.

Проектом Закону встановлюються вимоги до перетворення державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації. Рішення про перетворення державних підприємств в акціонерні товариства приймають державні органи приватизації за поданням уповноважених органів управління.

Приватизація об’єктів державної власності, здійснюється шляхом продажу на аукціоні. Договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.

Якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів та згідно з умовами договору оренди здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об’єкта, що підлягає приватизації, без завдання йому шкоди, то такий орендар отримує право на викуп об’єкта, за умови, що вартість таких поліпшень підтверджені аудиторським висновком.

Встановлюються  особливості приватизації об’єктів великої приватизації. Об’єкти великої приватизації підлягають продажу на аукціоні з умовами. Умови продажу об’єктів великої приватизації, затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому ним порядку з урахуванням вимог цього Закону.

Законопроект є доцільним, якщо його мету сприймати, як необхідність перезапуску процесу приватизації, та отримання хоч якихось коштів від неї до Державного бюджету України.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Парламент розгляне Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення вимог законів України, спрямованих на створення безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю до будівель і споруд р.6536, яким передбачається встановлення ефективного механізму контролю за дотриманням вимог законодавства щодо необхідності створення безперешкодного середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Варто зауважити, що законопроект має благородну мету, проте він не позбавлений суттєвих недоліків. Так, законопроект націлений на маломобільні групи населення, проте в тексті не вказується, хто саме відноситься до вказаної групи. Окрім цього, проект закону має і технічні помилки. Так, текст Порівняльної таблиці до проекту не відповідає тексту чинної редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зокрема, у таблиці стаття 41 Закону України  називається «Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд», а  насправді  стаття 41 має назву «Державний архітектурно-будівельний контроль». Зважаючи на це, законопроект має бути допрацьований, але аж ніяк не прийнятий.

ПРО УСТАНОВУ БІЗНЕС-ОМБУДСМЕНА

Верховна Рада України має розглянути Проект Закону про Установу бізнес-омбудсмена р. № 4591, метою якого є запровадження на законодавчому рівні в Україні інституту бізнес-омбудсмена в якості посередника, незалежної, третьої особи, що сприяє суб’єктам підприємництва у захисті їх права на підприємницьку діяльність. Законопроект не може бути прийнятим, оскільки згідно Конституції України до повноважень Верховної Ради України не входить прийняття відповідних рішень. Адже лише Уряд уповноважений приймати рішення про створення будь-якого консультативно-дорадчого чи іншого допоміжного органу при Кабінеті Міністрів України на свій розсуд, виходячи з необхідності забезпечення здійснення своїх повноважень, шляхом видання відповідного правового акту. Зважаючи на це, даний законопроект виглядає абсолютно абсурдним і не потребує жодного аналізу.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *