Транзит перед транзитом. Що показала президентська кампанія в Казахстані

 

Вирішена перемога Токаєва на президентських виборах не означає, що на ньому транзит в Казахстані буде закінчено. Передати владу на постійній основі своїй дочці – для Назарбаєва найважливіше завдання. Батьківська любов тут ні при чому: Назарбаєв просто не хоче, щоб після його відходу казахстанська еліта зайнялася поділом акумульованих їм капіталів. Також для нього дуже важливо, щоб в майбутньому ніхто не поставив під сумнів створений ним образ засновника незалежної держави. Реальність така, що на вичищеній за 30 років політичній сцені у Назарбаєва залишилися лише ті, хто завтра обов’язково спробує провести свій XX з’їзд.

 

Перші вибори президента Казахстану без Нурсултана Назарбаєва пройдуть вже на наступному тижні, але виборча кампанія виявилася набагато гіршою навіть від невисоких казахстанських очікувань. Кандидати існують окремо один від одного, кожен в своєму мікрокосмосі, а агітацію ведуть – гірше не придумаєш. Пожвавити процес не змогли навіть перші в історії країни теледебати.

 

Суспільно-політичний порядок в країні завмер до 9 червня, звичною нудьгою віє навіть від обіцянок радикальної опозиції влаштувати масштабні протести за підсумками виборів. В таких умовах перемога кандидата від влади начебто повинна виглядати очевидною. Однак штаб чинного президента Касим-Жомарта Токаєва все одно нервує, оскільки удари почали приходити від своїх же прихильників.

 

Шестеро інших

Виступаючи 23 травня в офісі правлячої партії «Нур Отан», перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив про наявність в країні «політичної конкуренції»: раз до участі у виборах допустили аж сімох кандидатів, то це означає, що представлений весь спектр «інтересів різних суспільних груп і об’єднань».

 

Це єзуїтство чистої води. З семи кандидатів двоє – Тоулетай Рахімбек та Амангельди Таспіхов – нічого собою не представляють. Єдина кандидат-жінка Данія Еспаєва від парламентської партії «Ак жол» зробила лейтмотивом своєї кампанії фразу «Де жінки – там порядок», але на дебати замість себе прислала чоловіка.

 

Кандидат від умовно патріотичного табору Садибек Тугела на заходи ходить в чапані і з Камчия, обіцяє викорінити «чортівню» на кшталт гей-клубів, цілодобових саун і «казино-мазино» (очевидно, йому краще знати, де все це можна знайти в Казахстані). Недалеко від Тугела пішов кандидат від парламентських комуністів Жамбил Ахметбеков: він має намір боротися з «інтернет-залежністю» і хоче зробити «казахстанський Facebook», тому що в інших соціальних мережах – «сині кити». Хоч якусь конкуренцію Касим-Жомарту Токаєву може скласти тільки кандидат від опозиції Аміржан Косанов. Колишній комсомольський інструктор, Косанов в 90-х працював в апараті уряду, а потім пішов у табір противників чинної влади, однак всі ці роки вів себе дуже акуратно. Правда, в 2003 році на Косанова все-таки заводили кримінальну справу – його звинувачували в економічних злочинах, – але це була лише спроба не дати йому брати участь в парламентських виборах 2004 року.

 

Через 15 років Косанова допустили вже до боротьби за вищий пост в країні, але перспективи його як кандидата виглядають туманно. Сам він розраховує мінімум на другий тур, але такий розвиток подій можливий тільки в чарівному світі «казахстанського Facebook», де Косанов досить активний.

 

Друга надія опозиційного кандидата – протестне голосування: прихильники Косанова навіть використовують для розкрутки запозичений у російської кампанії мем «кандидат проти всіх». Але шансів на успіх такої стратегії теж дуже мало: акуратний в виразах політик-ліберал з досвідом роботи у владі навіть близько не схожий на Володимира Зеленського.

 

До того ж ведмежу послугу Косанова надає радикальна опозиція – прихильники олігарха Мухтара Аблязова (на батьківщині він заочно засуджений за економічні злочини і вбивство). Аблязовці вважають всіх, хто бере участь у виборах, «маріонетками влади», закликають до бойкоту і мають намір 9-10 червня провести по всій республіці масові акції протесту. Влада все одно не буде грати чесно, переконані прихильники Аблязова, так що краще не бруднитися, беручи участь в її спектаклях. Своїм бойкотом вони дроблять і без того нечисленні голоси, на які міг би розраховувати Косанов.

 

Перші в історії незалежного Казахстану передвиборні дебати виявилися провальними за всіма статтями. З семи кандидатів троє не прийшли (в тому числі діючий президент Касим-Жомарт Токаєв – він прислав свого представника), учасники примудрялися читати з папірця навіть відповіді на питання суперників, а про політику йшлося лише побіжно. Якісь політичні заяви намагався робити лише Косанов, але поки він доходив до суті, йому відповідно до регламенту відключали мікрофон. Вартувало все це дійство в прямому ефірі головного провладного телеканалу «Хабар» 41 млн тенге (близько 7 млн ​​рублів), а головним його підсумком, як жартують в Казахстані, має стати поява «виборів за дорученням»: раз на дебати приходить не кандидат, а його представник, то і в бюлетень можна писати будь-яке прізвище.

 

Перший, але після єлбасі

Кандидат від провладного «Нур Отана», чинний президент Касим-Жомарт Токаєв може тільки радіти тому, що відбувається. Поки його головний опонент гризеться із собі подібними, Токаєв їздить по регіонах і просуває курс на «спадкоємність» (це слово стало слоганом його кампанії). Все буде так само і навіть краще, хоче сказати президент жителям країни.

 

На дебати Токаєв відправив замість себе одного з вищих чинів в «Нур Отан» Мауле Ашімбаєва, а сам в цей час вручав Володимиру Путіну, Олександру Лукашенко і Сооронбай Жеенбекова ордена імені Назарбаєва. На наступний день після цього, 30 травня, самого Назарбаєва, за пропозицією Токаєва, зробили «почесним сенатором».

 

Ключова проблема Токаєва-кандидата і Токаєва-президента при цьому нікуди не поділася: він як і раніше не самостійний політик, і команда Нурсултана Назарбаєва завжди готова це підкреслити.

 

Коли дострокові президентські вибори були тільки оголошені, у Токаєва, як кажуть в його штабі, «з’явилися амбіції», і він вирішив спробувати зіграти власну гру. В країні на якийсь час перестали блокувати інтернет, а на початку травня Токаєв непомітно почав міняти військових командувачів.

 

Однак вже 1 травня в Казахстані пройшла серія несанкціонованих мітингів проти дострокових виборів і перейменування столиці в Нур-Султан (цього Токаєву, очевидно, ніколи не пробачать) з масовими затриманнями, і блокування повернулися. Дев’ятого травня значна частина інформаційних ресурсів і майже всі соцмережі не працювали весь день. Дев’ятого червня, в день виборів, в країні, за словами колишнього голови Комітету національної безпеки (КНБ) Альнура Мусаєва, повністю виключать всю доменну зону kz.

 

Також на початку травня стало відомо про арешт політолога-китаїста Костянтина Сироїжкіна. Його підозрюють у шпигунстві на користь Китаю. Але швидше справа в тому, що Сироїжкін – один з наукових консультантів докторської дисертації Токаєва і вважається його неофіційним радником.

 

Сироїжкіна затримали нібито ще в лютому, але активно розкручувати історію стали тільки під час передвиборної кампанії. У штабі Токаєва це затримання сприймають однозначно як сигнал «стримати свій запал». КНБ повністю підпорядковується Назарбаєву, а його племінник займає пост заступника глави відомства, так що арешт такого роду навряд чи був можливий без санкції згори.

 

Сам Назарбаєв публічно всіляко підкреслює, що повністю довіряє Токаєву, але очевидно, що йому потрібен повністю керований президент, а не людина, яка хоче вести свою гру. Прихильники Токаєва сподіваються, що після 9 червня їх кандидат отримає повну легітимність, але це малоймовірно. У Назарбаєва в руках як і раніше всі важелі влади, якими він навіть не думає ділитися зі своїм фаворитом. Все, що залишається робити Токаєву, – це виступати в ролі голови, що говорить, і робити ті ж самі кроки, що робив його попередник: обіцяти підвищення зарплат бюджетникам, переносити атестацію поліцейських на рік, говорити про реформи в економіці.

 

Єдиною опорою Токаєва в боротьбі за самостійність могла б стати підтримка казахстанського суспільства. Але після перейменування столиці Токаєв тільки розчаровує своїх потенційних прихильників. Нові блокування в інтернеті, затримання активістів за плакати з цитатами з Конституції, за порожні плакати і навіть за вигадані плакати. Удар по репутації завдав і скандал з фотографіями Токаєва, які, як з’ясувалося, регулярно обробляються в фоторедакторі, щоб приховати недоліки зовнішності. Тепер Токаєв як президент виглядає головним провідником внутрішньої політики, яка все менше влаштовує казахстанське суспільство, і, таким чином, стає основною публічної мішенню для критики.

 

Перед другим актом

Таке хитке становище чинного президента повністю влаштовує Назарбаєва. З точки зору першого президента, Токаєв – фігура лояльна, але слабка. Вибір припав на нього, ймовірно, через поспіх: Назарбаєв розуміє, що здоров’я починає підводити, і потрібно терміново знайти того, хто зможе на якийсь час стати номінальним номером один.

 

Варіанта було два: Токаєв або старша дочка Даріга Назарбаєва. Але Даріга – політик в республіці досить непопулярний. Крім того, пряме просування дочки на вищий пост сильно вдарило б по репутації самого Назарбаєва. Тому і був обраний неамбіційний на той момент лояліст.

 

Однак це зовсім не означає, що на Токаєву транзит буде закінчено. Передати владу на постійній основі своїй дочці – для Назарбаєва найважливіше завдання. Батьківська любов тут ні при чому: Назарбаєв просто не хоче, щоб після його відходу казахстанська еліта зайнялася поділом акумульованих ним капіталів. Також для нього дуже важливо, щоб в майбутньому ніхто не поставив під сумнів створений ним образ засновника незалежної держави. Реальність така, що на вичищеній за 30 років політичній сцені у Назарбаєва залишилися лише ті, хто завтра обов’язково спробує провести свій XX з’їзд. А значить, владу можна віддати тільки сильній і абсолютно лояльній людині.

 

Так що зміни в верхах і в Конституції можуть продовжитися і після дострокових виборів, щоб все-таки зробити Дарігу Назарбаєву главою держави. Просто безпосередньо передавати владу від батька до дочки – не комільфо, тому доводиться вдаватися до таких рокіровок.

 

Токаєв стає президентом на виборах, тобто формально отримує легітимність від народу. У лютому 2017 року Казахстані вже було оголошено про поступовий перехід до президентсько-парламентської республіки. Так що наступний крок, який може зробити керований Токаєв, – це завершити перетворення країни на парламентську республіку. А далі ключовий пост прем’єр-міністра займе дочка єлбасі Даріга Назарбаєва, яку в березні обрали головою Сенату. Сам Назарбаєв ніби як ні до чого: владу дочці він не віддавав, а то, що вона знаходиться на посаді, яка може стати головною в країні, – так це депутати так вирішили за поданням Токаєва.

 

Такий варіант дозволяє уникнути небезпечного двовладдя, яке чекає Казахстан, якщо Конституція збережеться в нинішньому вигляді, а Токаєв і Даріга залишаться на своїх постах. Вони стануть рівновеликими центрами впливу, які почнуть ділити країну між собою, тому що примирити зростаючі амбіції одного і великі апетити другої навряд чи можливо. Особливо це стане помітно, коли Назарбаєв остаточно піде з політичної арени. Така відсутність чітко вираженого лідера небезпечна тим, що частина еліт почне приєднуватися до Токаєва, а не до Даріги, – і не факт, що після цього він буде таким же переконаним лоялістом, як хоче здаватися зараз.

 

Поки Назарбаєв не виявляє ані найменшого бажання передавати хоч якісь важелі реальної влади Токаєву. В системі координат Назарбаєва цього і нема: слабкість другого президента робить його абсолютно керованим, знищує всі потенційні амбіції. А вибори тільки зайвий раз підкреслять, хто насправді залишається головним в республіці і хто вирішує, як буде далі.

 

 

В’ячеслав Половинко

Джерело

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *