Ранкова кава з політологами ( 2 березня 2018 р.)

 28379160_1772711139434973_5301114754538658985_n Вдовиченко Вікторія:

Виборча кампанія в Італії зараз находиться на піку, але найцікавіше те, що італійські виборці чекають не так 4 березня, коли відбудуться вибори, а саме 5 – подивитись, а що сталось. Наразі в Італії ніхто не розуміє, який сценарій розвитку буде після того, як відбудуться ці вибори.Нагадаю, що у грудні 2017 року, після консультацій із представниками обох палат парламенту, президент Італії Серджіо Матарелла підписав указ про розпуск законодавчого органу. Нові вибори як в Сенат, так і в Палату депутатів відбулися саме 4 березня 2018 року. Рішення президента є цілком очікуваним, адже термін повноважень нинішнього парламенту закінчується 23 березня.. Згідно того ж таки законодавства вже 24 березня Парламент має розпочати роботу у новому складі.З погляду виборця те, чому хвилі популізму поширюються Італією стає зрозумілим із таких прикладів: економічні кризи, нелегальна міграція, високі податкові ставки та ін. Коли ви приходите на італійську виборчу дільницю, Ви бачите величезну кількість паперів зі списками виборців: за кандидата в нижню палата, за кандидата у верхню палату, а в деяких регіонах Італії (Ломбардія, Лаціо) – іще й за регіонального кандидата. Тобто, італійський виборець має обрати саме того кандидата, чию програму він розуміє і підтримує. За нововведеннями 2018 року із запровадженням виборчого законодавства «Розателлум-2», виборець має право голосувати за той список, тієї партії, кандидата від якої він підтримав на своєму окрузі. Тобто, підтримавши кандидата виборець автоматично підтримує ту чи іншу політичну силу. Відповідно,  виборці не зможуть голосувати за кандидата від однієї партії у своєму окрузі і водночас підтримати іншу партію чи коаліцію на національному рівні.Нарешті, нове законодавство встановлює вкрай високий поріг для партійних блоків. Для того щоб отримати місця в парламенті за партійним списком, партії повинні виграти щонайменше 3% голосів, тоді як коаліціям потрібно як мінімум 10%. Це правило діє в обох палатах парламенту.І тому спрогнозувати переможців до 4 березня було вкрай важко.  Кількісно: Голосування «за» представників «правих» для нижньої палати парламенту було ось таким: Ліга Норд – 17,6 %, “Форца Італія” – 14,%, “Брати Італії” з Джорджією Мелоні – 4,34%, «Ми з Італією» –  1,31%. “Рух 5 зірок” самостійно набрав 32,36%. У свою чергу, Демократична партія –  18,84%, + Європа – 2,57%, Вільні та рівні –   3,38%. У Сенаті, показники від Палати депутатів не сильно відрізнялися.Регіонально: правоцентристи завоювали майже всі одномандатні виборчі округи Північної Італії. Рух 5 зірок переважає практично у всій Південній Італії. Лівоцентристи отримали перемогу у одномандатних округах Трентіно-Альто-Адідже, Емілія-Романьї, Тоскани та Лаціо. Умбрія та Марке підтримали також «правих» на відміну від попередніх виборів. Представники від одномандатних округів забезпечать присутність 232 представників в Палаті депутатів та 116 у Сенаті. Інші будуть розподілатися згідно із пропорційним принципом.Проте, ключове питання на цих виборах не Берлусконі, а що Італія робитиме із «Рухом 5 зірок». Проблема «відтоку мізків» до США та інших країни Європи, зниження рівня життя були плідним ґрунтом для того, щоб популісти стали потужною силою в Італії. Вони – це представники громадських організацій без управлінського досвіду. Проте, за останній час “Рух” 5 зірок ” еволюціонував і навіть представив свою «команду» потенційних членів уряду. Треба зазначити, що багато із нових імен «Руху» є представники академічних кіл або видатними особистостями у своїх сферах. Так, зокрема, міністром економіки може стати 41-річний італійський професор економіки Андреа Ровентіні, що, на думку самого Ді Майо, такий же «інноваційний, як і Макрон»; міністром спорту може стати Доменіко Фіораванті – дворазовий Олімпійський чемпіон з плавання. Крім того, своєрідну гендерну підтримку Ді Майо сподівається посилити главами МВС, міністерства оборони, МЗС та сільського господарства: Паола Джаннетакіс, Елізабетта Тренто, Емануела Дель Ре та Алессандра Пеше.Майже усі ці жінки, що пропонуються для посад у «стратегічних міністерствам», за виключенням Алесандри Пеше, працювали в Університеті Лінк Кампус, президент якого Вінченцо Скотті- це колишній державний секретар Міністерства закордонних справ уряду Берлусконі (2008 по 2011 рр. ).Луїджі Ді Майо, лідер євроскептичного руху “Руху п’яти зірок”, що набрав найбільшу кількість голосів на виборах в Італії, заявив, що його сила уже відкрита до переговорів з усіма політичними партіями і це, не зважаючи на те, що у програмних документах «Руху» прописана відома істина: не об’єднуватися у коаліцію ні з ким.Хештегом #поразка можна охарактеризувати результат для Демократичної партії. Проблема лівоцентристів у тому, що не зважаючи на зусилля аби подолати наслідки світової економічною кризи в Італії, довіра виборців до цієї політичної сили стала низькою. Соціальні виклики, а саме молодіжне безробіття, нестримний потік нелегальних мігрантів та виплати за їх утримання викликали національне невдоволення.Вибори 4 березня показали розчарування італійців в політиці і в її політичних діячах: існує вкрай низький авторитет парламенту, чому сприяють такі закладені ще в інституціях Першої республіки особливості, як дублювання функцій двох його палат (Палати депутатів і Сенату), зарегульованість та забюрократизованість прийняття важливих рішень, що уповільнює їх швидку та ефективну імплементацію.Питання – а далі що буде з Італією? Відповідь на нього наразі не дасть ніхто. Проте, будемо слідкувати й аналізувати.

28471538_1772711189434968_3773137331208269404_nМатюк Денис:

Питання оновлення складу ЦВК актуальне вже більше 3 років. Ще в далекому 2014 році термін повноважень 12 з 15 членів Центральної виборчої комісії сплив. Таке затягування може говорити, що політичні сили ніяк не домовляться про склад ЦВК. І навіть зараз, після подання президента, може бачити, що в поданні людей більше ніж вакантних місць. Така ситуація свідчить про те, що перемовини про кінцевий склад ЦВК тривають і досі. Відсутність серед поданих кандидатів представника Опозиційного блоку не є порушенням, бо закон чітко не зобов’язує президента враховувати побажання депутатських фракцій та груп в парламенті. Перш за все потрібно з’ясувати чи дійсно президент хоче оновити ЦВК? І чи дійсно саме людей зазначених в поданні він хоче бачити в складі комісії? Адже після зустрічі спікера і президента було оприлюднено один список кандидатів, після подання до парламенту в списку вже були певні зміни. Можливо президент все ж таки подать і кандидатуру від Опозиційного блоку, якщо звісно хоче, що фракція голосувала за це питання. В такому випадку хто ж все ж таки увійде до ЦВК буде вирішуватись в Верховній Раді.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *