Ранкова кава з політологами (1.06. 2018 р.)

29341750_1864195256931983_401479602_nНаприкінці кожного місяця ми підбиваємо підсумки і заглядаємо в місяць майбутній, щоб спрогнозувати, що він може принести Україні і світу.

У травні 2018 року серйозних політичних змін в Україні не сталось. Парламент не розпустили, уряд не розійшовся, Президент не змінився, і лише СБУ провела грандіозну спецоперацію:)

Микола Мельник:

Варто сказати, що цей місяць був доволі насиченим, але його кінцівка була ще більш насиченою, тобто операція, яка називається «наєбабченко». Вона просто вразила всю країну, по-перше, масштабом роботи і професіоналізмом СБУ, а по-друге, масштабом роботи і професіоналізмом контррозвідки. Якщо виходити з матеріалів справи, то насправді у нас зійшлись СБУшники з контррозвідкою. Такого світ ще не бачив. Останній раз такий силовий конфлікт завершився убивством Кенеді, але, думаю, у нас до цього не дійде.
Якщо серйозно, то по Бабченку – всі ми щасливі, що людина жива, але невміння вибудовувати правильно комунікацію з суспільством і з нашими західними партнерами говорить про те, що навіть саму благу справу можна знищити, неправильно подавши інформацію.
Тобто, як тільки пішла перша критика такого розіграшу зі сторони західних партнерів, то замість того, щоб пояснити, що без цього було ніяк – почалася контратака і розповіді в стилі, хто такі ОБСЄ, ви що хочете, щоб вбили Бабченко?! Тобто пішла спекуляція замість того, щоб чітко пояснити, що без цього було не можливо. Європейці би цю відповідь прийняли, насправді, але, на жаль, з заходом ми не змогли вибудувати якусь комунікацію. Більше того, виходячи з офіційних прес-релізів Генпрокуратури, у мене склалася думка, що єдиною ціллю цієї спецоперації, з точки зору прокуратури, це було просто ще й об’єднати людей, які не підтримують Генпрокуратуру і вимагати вибачень. Лариса Сорган опублікувала список постів напевно 18 політологів і громадських діячів які критикують ГПУ і почала вимагати вибачень. Тобто, це каже про те що ГПУ нас всіх читає і це прекрасно. Уявіть, ціле управління, створене на наші гроші, читає пости з критикою, не опонує цій критиці, а просто збирає  і вимагає вибачень. Ну, на це тільки одна відповідь, що ми теж чекаємо вибачень ГПУ за той безлад,  який існує в державі, за суддів, які їздять на машина, на які вони не заробили, за їх статки, які вони не можуть пояснити. І в принципі за те, що не кожен прокурор знає взагалі кримінально процесуальний кодекс. Ми теж чекаємо…суспільство чекає вибачення.
Друга подія в цьому місяці – це страсті по антикорупційному суду. З одного боку, добре, що винесено на друге читання, з іншого боку, ми розуміємо, що йде процес затягнення, тому що, коли йдуть по всіх нормах регламенту то відповідно йде процес затягнення, тобто нема політичної волі прийняти цей законопроект, немає домовленості в середині коаліції, в які має бути. На мою думку, йде процес затягування, врешті решт сам закон буде прийнятий не зрозуміло в якій редакції, але я думаю на 90 % це буде редакція запропонована Адміністрацією Президента, тобто ми побачимо  останні півгодини розгляду цього законопроекту – будуть внесені з голосу сотні правок, ці ж правки потім будуть з голосом скасовані, тобто сам текст… відбудеться як при голосуванні 2004 році, коли голова ЦВК сказав “тільки Бог знає, як голосували люди, але результати такі”. Тобто закон буде прийнятий, але в 2019 році вищий антикорупційний суд не запрацює.
Третє – це все ж таки загострення ситуації на Сході, тобто воно, звичайно, поки перманентне. Ми поки не перевалюємо за 60 бойових зіткнень за день, але на скільки я знаю, зранку пролунала інформація, що Сурков подав у відставку і для України це дуже поганий сигнал, тому що при тому, що Сурков є архітектором анексії Криму, при тому що Сурков є архітектором війни на Донбасі, він розглядав це питання суто з точки зору побудови Російської держави, державності та російської нації. Тобто, все ж таки він був ідеологом створення Росії, як національного утворення і він був доволі сильним ідеологом цього. Я думаю, що йому на заміну прийдуть люди з більш радикальними поглядами, для яких війна буде вигідна тільки за рахунок того, що це війна. Тобто, як би я любив чи не любив Суркова, це був найрозумніший чеченець в Російській Федерації, на мою думку.
Тобто, це три головні тенденції, а ще четверта — санкції проти Росії. Всі довго говорили, що ми будемо синхронізувати свої санкції проти Російської Федерації. Закінчилося все тим, що вивели з-під санаційного списку півсотні підприємств, при чому постає питання не зрозуміло чи ці підприємства перестали фінансувати тероризм, чи санкції проти них, які були введені 3 роки тому не правильно, чи це елемент тиску на бізнес, чи можливо це процес лобіювання деяких бізнес інтересів. Це наводить на думки, що наказ Секретаря РНБО, виданий на початку травня, а сам додаток з переліком фірм, на яких накладені санкції, був виданий через три тижні. Про що говорить, що Сергій Лямець у своїх блогах був все ж таки правий, коли описував у комедійній формі процес торгів у кабінеті Секретаря РНБО.

Антон Кучухідзе:

Хочу зазначити те, що те, про що я розповідав позаминулого разу, справдилось. А саме те, що турецький потік будується до Європи, друга нитка і вже протокол меморандум про побудову цієї другої нитки підписаний між суб’єктами господарської діяльності з російської та турецької сторони. Це означає, що Україну виключають не тільки за рахунок «північного потоку 2». Навіть на зустрічі пані Меркель з Президентом Російської Федерації було зазначено, що транзит через Україну буде зберігатись, однак додаткова інфраструктура у вигляді турецького потоку значно зменшує кількість газу, який необхідно буде пропускати Росії через Українську газотранспортну систему. І це вже будується повноцінна реальна газотранспортна інфраструктура, за якої ніби-то Німеччина буде зберігати обличчя в тому сенсі, що дозволить транспортувати десь 1 млрл кубометрів газу, а інші потужності будуть йти, в тому числі, через турецький потік і на превеликий жаль, ми приходимо до того, що наші можновладці казали, що “Росія в ізоляції, Росія в ізоляції”, а по окремих таких точкових питаннях виявляється, що Україна скоро сама опинитися в ізоляції. І якраз таки приклад цієї газової інфраструктури в обхід України – це результат поганої зовнішньої політики і відсутності реформ за рахунок того, що починаючи ще з 2009 року так і не вдалося затягнути європейські інвестиції в газотранспортну систему і в цілому вибудувати адекватні правила гри якраз таки у газовій сфері України. Це дуже погана новина для України і тут, що не роби, вкладені значні кошти європейцями і росіянами в «північний потік 2», цей проект намагаються вписати в ті санкції, які сьогодні існують від Європейського Союзу, а турецький потік взагалі вільний від будь яких санкцій і все ж таки, на превеликий жаль, він буде реалізований в обхід від України.

Вікторія Вдовиченко:

Я знову ж таки сьогодні підніму тему Італії.

Італійці точно запам’ятають переддень свого національного свята, Дня Республіки, оскільки італійські політики підготували до нього сюрприз. Коаліція “Ліги” та “Руху 5 зірок”, яку більшість місцевих ЗМІ вже “поховали”, несподівано відмовилася від дострокових виборів та утворила новий уряд на чолі з прем’єром Джузеппе Конте. Президент Серджо Матарелла пізно вночі дав згоду на його призначення.

Для України важливим є те, хто очолить італійське міністерство закордонних справ. Це призначення, на щастя, не видається катастрофічним. Кандидат на посаду голови МЗС Енцо Моаверо Міланезі проявив себе як блискучий дипломат із 20-річним досвідом перемовин із Брюсселем. Він був міністром з питань ЄС в “технічних”, “антикризових” урядах Маріо Монті та Енріко Летти та радником Єврокомісії з питань єдиного ринку ЄС. При цьому, як і годиться міністрові такого уряду, він свого часу критикував Брюссель за те, що деякі з його директив суперечили національним італійським інтересам. Моаверо Міланезі – відомий переговірник, особливість стилю якого – завжди бути присутнім на усіх етапах підготовчої роботи. Ця політична постать точно гарантує “Лізі” та “Руху 5 зірок”, що уряд буде на постійному прямому зв’язку із Брюсселем.

А зовнішньополітичних викликів Італія матиме чимало. Вже на початку літа, 8-9 червня, відбудеться саміт “Великої сімки” в Канаді. Наприкінці червня – саміт ЄС. А 11 липня – саміт НАТО. Ймовірніше за все, МЗС Італії також підготувалося до “журналістських апетитів” і не розголошуватиме позицію нового очільника до офіційного її погодження з партійною лінією “жовто-зелених”.

Щодо позиції ЄС з міграції, новообраний міністр закордонних справ Італії висловлюється так: “Наразі Євросоюз не має наявних операційних, інституційних та контролюючих інструментів для вирішення проблеми міграції, а його механізм дотацій – абсолютно недостатній”. І наголошує, що саме за національними урядами є та відповідальність, яка успішно розв’яже проблему мігрантів.

Крісла міністра оборони та охорони здоров’я обіймуть жінки, представниці “Руху 5 зірок”. Перше – Елізабетта Трента, журналіст та професор, що має досвід роботи політичного радника МЗС з питань Іраку, радника міністерства оборони з питань Лівану та щодо місії UNIFIL, де відповідала за проект реінтеграції колишніх комбатантів у Лівії. “Передусім я – програмний менеджер, оскільки двадцять років займалася проектами співпраці у постконфліктних регіонах”, – пояснює вона.  Друге міністерство очолить Джулія Грілло, експерт із судової медицини, представниця “Руху 5 зірок” у Палаті депутатів. Попри збіг прізвища із засновником “Руху” Беппе Грілло, між ними немає ніякого родинного зв’язку. Вона – одна з перших жінок, що зайшли в італійський парламент від “Руху” ще у 2013 році.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *