Ранкова кава з політологами: підсумки травня

Травень для України відзначився ти, що наша держава отримала нового президента. Володимир Зеленський склав присягу президента України і офіційно набув своїх повноважень. Водночас слід наголосити на тому, що своєрідний розкол суспільства на прихильників Зеленського і Порошенка, який відбувся на президентських виборах, не згладжується. Активний елемент 24,5% виборців подякував своєму кандидату. Зараз відбувається спроба здобути Петром Порошенком і його політичною силою перемогу на парламентських виборах. Але усе це тоне у всюдисущому зойку “чому програв?”. Складно прийняти перемогу опонента. Ще складніше – змиритися з поразкою свого кандидата. До чого призведе такий «розкол» суспільства і що Україна отримає в результаті – саме над цим на наші «Каві з політологами» розмірковували провідні українські політичні експерти.

Світлина від Anton  Kuchukhidze.

 

Олександра Решмеділова:

Особисто для мене темою дня стало реформування “Блоку Петра Порошенка” і те, що Петро Олексійович тепер є керівником партії “Європейська солідарність”, а не “БПП”. Стосовно цього хочу зауважити, що усі добре пам’ятають мультфільм про капітана Врунгеля і як називали човен –  “Победа”, а коли літери відпали він став “Беда”. Тому мені цікаво, чи допоможе насправді зміна назви човна, капітаном якого стане Петро Порошенко. Ми знаємо, що на з’їзд партії прибув пан Парубій, і  думаю, що з втратою основних його побратимів і колег відбувається своєрідне скидання баласту, метою якого є підняття рейтингу партії. Бо намагання застовпити за собою 25% – це умовна кулька, а реальний рейтинг нижчий, про що свідчить і соціологія. Те, що одіозні персони підуть з БПП як мажоритарники спровокує запеклі баталії по округах.

Окрім того, варто звернути увагу і на з’їзди інших партій. Так, на днях мав відбутись з’їзд партії “Основа” і вже є інформація про те, що пан Тарута піде разом з Юлією Тимошенко і зайде в списку не лише в першій п’ятірці, а може стати навіть другим номером. І це буде не поглинання, а об’єднання. Тобто, ми бачимо продовження лінії, яка була на президентських виборах, ми бачимо посилення Тимошенко і кола однодумців, бо багато напрацювань і спільних моментів у програмах, баченнях. Я думаю, що Тарута зможе надати нового віяння в стратегії щодо Донбасу. Тобто всі намагаються посилитись. В той же час, БПП намагається скинути баласт і відмежуватись від “токсичних” колег.

Також варто зазначити, що на цих парламентських виборах буде серйозна конкуренція для всіх політичних сил. Всі бачать, що зараз вкрай багато гучних заявок. Чи зможуть всі, хто анонсували свої заявки, зміцніти до виборів — це питання. Багатьом новачкам, які тільки з’являються, буде важко. А хтось із діячів культури просто таким чином намагається повернутись в цитування.
Що стосується партії “Голос” Святослава Вакарчука, то багато хто з колег говори, що є теплі відносини між паном Вакарчуком і Порошенком. Тобто, Вакарчук цілком може бути одним з тих, хто співчуває і хто голосує за Петра Порошенка, бо в них можуть бути спільні погляди. Але про об’єднання чи поглинання ще зарано говорити, хоча думаю, що перемовини всі ведуть. Думаю, що Вакарчука будуть намагатись провести окремо, бо не даремно його так довго притримували, щоб потім просто так взяти і об’єднати з Порошенком. Це можуть бути певні об’єднання вже в Раді, за умови, що “Голос” зможе перестрибнути бар’єр в 5%, а це досить висока планка.

Якщо говорити про можливу майбутню коаліцію, то на моє переконання найбільш реалістичною виглядає коаліція “Слуги народу” і “Батьківщини” за умови посилення команди Зеленського прем’єром Юлією Тимошенко. Це я бачу, а чи буде в якійсь конфігурації “Голос” чи він буде в опозиції — це ми подивимось.

 

Світлина від Anton  Kuchukhidze.Антон Кучухідзе:

Травень виявився дуже цікавим як з точки зору зовнішньої політики, так тим більше, і внутрішньої політики. Для зовнішньої політики головні висновки такі: не залежно від прізвища того, хто очолює державу, наші західні партнери розглядають і оцінюють діяльність України виходячи з конкретних дій, результатів в напрямку мирного процесу і реформування країни. Тобто, логіка досить проста: будуть реформи, боротьба з корупцією, буде стабільна політична система — Україні буде більші підтримки і не лише кредитної, а і почнеться залучення прямих іноземних інвестицій, і нарешті Україна зможе вийти з цієї боргової ями, у якій, з однієї сторони об’єктивно, а з іншої сторони — завдяки неправильній діяльності Уряду Яценюка, опинилась Україна. Тобто, головний результат — це мирні переговори  по тристоронній контактній групі, нормандському форматі — це все поки знаходиться на робочому рівні. Активізації поки не відбулось, тому всі вичікують.

Що стосується внутрішньої політики, то ми вступили в активну фазу не тільки роботи нової влади, а по суті вже і парламентської кампанії. Звичайно, політичну повістку дня заповнюють в більшій мірі технології направлені на отримання результатів на виборах, ніж яка-небудь робота на користь державних інтересів чи суспільних. Парламент, який працював останні 5 років, не хотів займатись проблемами суспільства, і в основному займався лобіюванням кредитних ліній, нічого не створив для того ж малого і середнього бізнесу. Навіть на агробізнес свого часу встигли “наїхати” і така політика не призвела до позитивного результату для України. За даними Світового банку, якщо приріст економіки України буде зберігатись на тому ж рівні, що є, то вже фактично ми відстаємо від наших сусідів на велику кількість років: від Польщі — на 50 років, від Німеччини – на 100. Тобто, коли нам розказують про всі реформи, треба зважати на цей показник, який є головним, бо подається незаангажованою міжнародною організацією. Тому країна знаходиться в такому трансформаційному періоді вже в напрямку до нового Парламенту, зрозуміло, що новий Президент хоче влади, але без нового Парламенту він не отримав би цього. Відповідно, поспішали розпустити Парламент і тому, що соціологи вже показували, що до осені буде пониження рейтингів, враховуючи їх невдалу заяву про тарифи, кадрову політику, відсутність реальних дій, бо нема Парламенту. В проекції це все спрацювало б проти партії Зеленського і ще треба розуміти, що ті 30%, які він отримав в першому турі, – то не всі його, адже там є частина протестного електорату, який голосував у більшій мірі проти Порошенка чи інших кандидатів.

Що стосується внесення змін до законодавства, то примітним було те, що всі оживились і почали говорити про зміни виборчого законодавства, хоча в цієї коаліції, яка в травні офіційно розпалась, було 5 років для проведення цієї реформи. Відповідно, ніхто нічого не зробив і з однієї сторони, звичайно, правильна теза, що мажоритарка завжди вигідна для влади в українських реаліях, але є і європейський досвід. Так, у Франції мажоритарщики є одними з найсильніших політичних гравців, як в Парламенті, так і загалом у політичній структурі влади. Тому якби влада хотіла відійти від негативного досвіду і прийти до європейських практик, то звичайно ж, у неї були на це шанси і голоси, щоб це зробити за 5 років. Тим більше, в Конституції було закріплено положення про курс на євроінтеграцію, а є європейські рекомендації, які говорять про те, що крайній термін внесення змін до виборчого законодавства — за рік до виборів. Це рекомендації Венеціанської комісії 2002 року про кращі практики виборчого процесу. Це і є відповідь на те, що все таки політична кон’юнктура і бажання створити якісь союзи переважала над якимись прагматичними підходами. Ці рекомендації Венеціанської комісії народжуються не просто так, беруться не з повітря, чи по типу “сіли і поговорили”. Юристи накопичують певний досвід, який вони аналізували упродовж десятка років і цей досвід проходить купу робочих груп і аналітичних записок, і головна рекомендація заключається в наступному. Якщо вносяться зміни до виборчого законодавства за короткий термін до проведення виборів, то починаються технічні проблеми, незрозумілі ситуації в роботі ЦВК, підготовці спостерігачів. Тобто, підготовка цілою виборчої інфраструктури починає шкутильгати на обидві ноги, бо просто нема часу в цьому розібратись і правильно запустити. Тому це підказака нашим громадянам, які стільки часу поспіль голосують за проєвропейські сили, а ми все рівно чогось не в Європі. Все інше — зараз більше йдуть кулуарні домовленості. А виборча кампанія по суті була вигідна двом силам – “Слузі народу” і “БПП”, враховуючи те, що в них був хороший результат на початку президентських виборів, тому вони менше всього втратили  свого електорату. Йде процес формування коаліції, тобто політичних союзів. Але поки ще зарано говорити про якісь конкретні союзи і яка конкретно буде конфігурація. Очевидним є те, що “Слуга народу” буде боротись за найбільшу кількість місць і я не думаю, що вони отримають більшість у вигляді однієї партії. Адже електорат дуже різноманітний, і тому результат складається з різного зрізу електорату. Тобто, це не стандартний традиційний електорат, який є у “Батьківщини”, “канонічного” “Опозиційного блоку” і того ж “БПП”. Хоча, якщо говорити про “БПП”, то те, що зробив Петро Порошенко, – це фактично зайшов одноосібно на правий електорат, розмивши інші стабільні партії, що були на правому електораті. Тому, все дуже цікаво, Україну лихоманить, як і раніше, бо на жаль, конструктиву мало, політичні інтереси гравців стоять вище державних, а тому маємо те, що маємо.

 

Світлина від Сергія Бикова.Сергій Биков:

За останні два місяці ми побачили цілковиту шустерізацію української політики, ми побачили перехід від стандартних новинних та аналітичних блоків до тотальних шоу, хайпу, коли всі намагаються показати, хто з політиків більший клоун, хто більш різкий у висловлюваннях, хто більший патріот і хто більше любить Україну і український закон. Це викликає досить дивні почуття, оскільки з одного боку політики кажуть, що вони переймаються законом та всіма законними процедурами,  але 5 років до цього вони просто топталися по Конституції.  Андрій Парубій — Голова Верховної Ради України — під час позачергового засідання Парламенту заявив, що тепер він буде робити все за  процедурою, і буде керуватись у всіх своїх діях виключно літерою закону. Тому виникає логічне питання: а чим займався і чим він керувався до цього?!Винятково політичною доцільністю. Ми пам’ятаємо, коли він по 5-6 разів ставив на повторне голосування, сигнальне голосування, йому здавалось, що хтось не дійшов до зали, хтось не дотиснув кнопку, і тому принципові для влади голосування ставились на повторне голосування, якщо не назбиралась достатня кількість голосів. Зараз усі політичні сили перебувають у фазі активної виборчої кампанії, виграють від цього ті політики, які не зупинили свої виборчі кампанії, і які перевели президентську кампанію в парламентську. Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах було очевидно, що він захоче розпустити Парламент,хоча це не так ефективно для нього, як для його опонентів. Я не погоджуюсь з тим, що найбільш зацікавленим у дострокових виборах був сам Володимир Зеленський та партія “Слуга народу”, адже це дає можливість його головному опоненту  “БПП” зібрати певну кількість голосів і фактично гарантовано пройти до Верховної Ради вже ІХ скликання і бути «дотошною» опозицією до «Слуги народу» та самого Володимира Зеленського. Тому було б правильніше, щоб Верховна Рада України все ж таки обиралась на чергових виборах до парламенту і все ж могли б проголосувати зміни до виборчого законодавства, проголосувати Виборчий кодекс. Якщо проаналізувати Виборчий кодекс, то ті правки, які внесені, які вже враховані комітетом, – це, на приклад, його введення в дію з 2023 року. Тобто, якщо сьогодні проголосувати Виборчий кодекс, він би все одно вступав у силу у 2023 році. Тобто тоді, коли мають бути чергові вибори Верховної Ради Х скликання. Зараз буде доцільно проголосувати зміни до Виборчого кодексу у тій частині, щоб провести мажоритарну складову у два тури. Тобто, це один із законопроектів Ігоря Попова, який досить ефективно дозволить мінімізувати корупційний вплив на мажоритарні, який ми спостерігаємо останнім часом. Так, мажоритарна є корумпованою в Україні і є тотальним злом в українських реаліях, тим паче вона є ризикованим підприємством влітку. В Україні немає досвіду проводити вибори влітку. І тому буде наднизька явка на парламентських виборах, що дозволить усіляким корупціонера, хабарникам та гречкосівам за безцінь скупити округи та здобути собі мандат, недоторканість та повноваження впливати на бюджет у наступні 5 років. Якщо так станеться, то Верховна Рада України зможе не допрацювати повністю свою каденцію і буде ще менш ефективною, ніж парламент VIII скликання. І тоді ми будемо ще більш розчарованими. Станом на зараз гарантовано до парламенту проходить 4 політичні сили: «Слуга народу», яка може встановити новий рекорд за рівнем підтримки – близько 36%; на другому місці може бути «Опозиційний блок», якщо відбудеться об’єднання; на третьому місці – «Батьківщина»і на четвертому – БПП чи як вони там вже підуть. У «Голосу» є також можливість подолати 5% бар’єр, для чого потрібно буде набрати приблизно мільйон сто чи  мільйон двісті тисяч голосів. Тобто, вони мають шанси, але гарантовано зараз долають цей бар’єр тільки чотири політичні сили. За такої конфігурації ми маємо єдиний можливий формат коаліції – це «Слуга народу» і «Батьківщина» і відповідно з призначенням Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра України. Але у тому випадку, якщо 5% бар’єр подолає ще і «Голос» чи «Сила і честь» Ігоря Смєшка, то вони також можуть об’єднуватись у коаліцію, але це не вирішує питання кадрового голоду  – саме фахового кадрового голоду. Адже і люди Вакарчука, і люди Смєшка будуть без суттєвого політичного досвіду  та знань щодо важелів державного управління, що зрештою не посилить партію «Слуга народу» і може  призвести до досить складних речей для і Володимира Зеленського, і його політичної сили. А якраз коаліція з «Батьківщиною» дозволить тими фаховими кадрами, які є в «Батьківщині», посилити команду Зеленського.

Антон Кучухідзе:

Стосовно чотирьох політичних сил, то це вже фішка Сергія, але проблематика дещо ширша. Я погоджусь з тим, що у того ж пана Смєшка є хороші шанси, враховуючи певні моменти, а саме – особливість підбору кадрів у них, то можна говорити про те, що в нього адекватна і гідна команда збирається. Але знову ж таки, це питання часу. Що стосується «Голосу», то в них є високі шанси пройти, адже зі старту в них вже 3,8-4% і це при тому, що вони ще не почали їздити по регіонах, і це виключно ім’я пана Вакарчука. І тут варто зауважити, що у випадку «Голосу» простежується подібна концепція до «Слуги народу» в плані впізнаваності. Окрім того, я впевнений, що досить високі шанси є і ще в двох партій – «Партія мерів», в якій оберуть двох лідерів і довкола яких будуть вибудовувати стратегію, а їм буде гарантований хороший адмінресурс, готові зв’язки з бізнесом та силовиками; окрім того, я б не випускав з уваги і «Аграрну партію», в якої є шанси пройти, хоча вони і не займаються політичною рекламою, але в них і анти рейтинг дорівнює нулю. Тому, вважаю, що ці партії також будуть боротись, враховуючи їх лідерів і результати на виборах в ОТГ. Є ще один момент, від якого буде залежати кольорова гама, – можливість союзів між всіма цими партіями.

 

Сергій Биков:

Що стосується Радикальної партії Олега Ляшка, то слід додати і те, що є велике питання чи зможе партії здолати 5% бар’єр, для них це буде досить складно і це буде мабуть одна з найпроблематичніших кампаній для «радикалів». Хоча сам Олег Валерійович може спокійно перемогти вибори на мажоритарному окрузі, використовуючи вже напрацьовані ним технології, які він вже використовував. Є дійсно шанси і в партії Смєшка і Вакарчука, а от відносно потенційної «Партії мерів», то є питання чи не буде ця партія «калькою» партії Герег «За конкретні справи», адже ми всі бачили, що даний проект не злетів, але сподіваюсь, що в «Партії мерів» шансів буде більше, особливо враховуючи колосальний рівень підтримки у персоналій – і в Кернеса, і в Труханова, – за цими політиками дійсно стоять прості люди, які бачать зміни у своїх містах. Але є питання стосовно того, чи будуть готові наприклад у Харкові голосувати не за Кернеса-мера, а за Труханова – одного з лідерів партії Кернеса. У мене особисто це викликає сумніви. Я бачу їх похід в Парламент як бажання посилити власний політичний вплив на національну повістку дня і більше закріпитись у власних регіонах. Бо їх результат, навіть якщо він буде 4,9% і вони будуть на грані проходження/не проходження, дозволить їм суттєво закріпитись у базових регіонах. До цього всього варто врахувати і те, що навіть якщо ця партія здолає 5% бар’єр і Кернес, і Труханов будуть обрані до Парламенту, є великий сумнів і мала ймовірність того, що вони підуть з посад мерів, бо вони за них боролись і показали високу ефективність на цих посадах. Треба врахувати ще і те, що у народного депутата України значно менше повноважень і значно вужчий спектр можливостей, ніж є у мерів. Саме тому наприклад, Борис Філатов, мер Дніпра, сказав, що він не піде в парламент і він лишиться мером, аргументуючи це тим, що якраз як мер він може зробити більше.

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *