Ранкова кава з політологами: підсумки листопада

Мельник Микола:

Шановне панство, розпочинаємо нашу «Ранкову каву з політологами». Як завжди. Наша тема – це найбільш визначні події місяця, що минає. Розпочне сьогодні в нас Валентин Валерійович Гладких.

Валентин Гладких:

48377251_281455739138850_7518822520640765952_nКупив собі пилесос «Томос» – це на правах реклами. І це єдиний Томос, який потрібен у ХХІ сторіччі.

Моя позиція дуже проста: томоси даються не державам, ні народам, ні націям, ні підприємствам, вони даються лише церквам. І це поняття не світського законодавства, не світського права, це питання винятково канонічного права. Це все рівно, якби зараз українці переймались питанням, яких розмірів мають бути футбольні ворота. Бо довжина воріт визначається правилами футболу, а не чинним законодавством України. Коли мені починають розказувати маячню про те, що це державні справи, і це ми отримали Томос…От я реально не християнин і отримав уже пилосос, але треба думати головою. Далі, основна мета цього Томосу, з релігійної точки зору, і зважаючи на те, що процес надання відбувається в двох площинах, – світській і релігійній.  В Українському православ’ї упродовж багатьох років існує розкол, при чому не на канонічних підставах, бо нема відмінності у віросповіданні. Є лише проблеми в організаційних питаннях і зрозуміло, що це погано, і це розуміють як в Києві, так в Москві, і в Константинополі. І 27 років усі намагаються цей розкол «врачевать». Тобто, треба, щоб всі релігійні конфесії православного віросповідання об’єдналися в одну релігійну організацію. Чи це може статися? Мабуть, може. Для того потрібно провести цей собор. Але у всіх було різне бачення, бо з самого початку Московський патріархат говорив: якщо через покаяння Філарет і КП визнають, що ми розкольники і ми вливаємося в лоно церкви, то ми тоді будемо вести розмову далі. Відповідно, Філарету була притаманна інша точка зору, бо він говорив, що я створив Українську церкву . нехай Константинополь просто дасть нам статус автокефалії. І в результаті, коли він приїздив в Україну в 2008 році, то саме так питання і стояло, що церква є, дайте Томос. А йому тоді пояснили, що в такому форматі ніхто Томос давати не буде. Ви можете повернутись в лоно Константинопольського патріархату на правах метрополії, а потім з цієї метрополії можливо в майбутньому ви отримаєте Томос як окрема церква. Філарет тоді сказав, що він надто гоноровий пан і такий сценарій його не влаштовує. Тепер давайте поглянемо, що відбувається в 2018 році: позиція Константинополя не змінилася, змінилася позиція Філарета. Тобто, на сьогоднішній день він вже трохи скинув свої амбіції, говорячи, що він вже готовий на такий сценарій об’єднання з УАПЦ. Правда з нею вони об’єднуються вже років з десять і це процес дуже повільно просувається і думаю, що не так легко він буде проходити й далі. Але як би там не було, позиція Константинополя дуже проста: проведіть собор з трьох ваших конфесій, створіть одну церкву і потім їй дамо Томос. Проблема виникає в одному: як провести цей собор? При чому, наголошую, провести цей собор без участі представників так званого Московського патріархату буде більше, ніж проблематично. Точніше, провести його можна, але важко буде довести його легітимність. І дуже складно буде пояснити Константинополю, чому ми провели Собор без участі Московського патріархату. Тобто, питання, чи буде це подоланням розколу? Адже так Московський патріархат скаже, що не визнає канонічних територій і далі вважає їх своїми. І за їх правилами, якщо є їх церкви, то на території їх церков можуть бути лише їх представники, за виключенням Ставропігії. Тому в результаті може скластися ситуація, коли залишиться Московський патріархат і буде сформована лише одна церква на основі існуючих двох, яку назвуть Над чи Супер-автокефальна. І таке буде єдине досягнення.  Але тепер найцікавіше: коли мова йде про передачу майна, то це є різні аспекти. Був такий закон, коли приймали питання реституції – це називається «повернення церковної власності». Але «повернення» означає, що власність повертають колишньому власнику, а в Україні цього не сталося. І в Україні, коли в 90-ті роки забирали власність, умовно кажучи, в греко-католиків, то Москва використовували частину як склади, борделі, бібліотеки, музеї, і оту власність Москва потім почала повертати, але не колишнім власникам, а пропорційно розподілила серед тих релігійних громад, які там виникали – частина перепала греко-католикам, частина КП, частина автокефалам. Це відбувалось по всій Україні, відбувся перерозподіл власності, яка не була на той момент у власності релігійних громад, а була у власності держави. Далі. Частина цієї власності має культурно-історичну цінність: вона не передається у власність, а лише в користування. Укладаються певні угоди, виникають певні зобов’язання у тих людей, які її беруть, але Лавра перебуває не в оренді Московського патріархату, вона перебуває конкретно у монастирі…як він там називається…Свято-Печерський чи якось там…. Інші будинки перебувають в оренді якоїсь єпархії, чи ще щось. Нема поняття, як «Московський патріархат». Тобто, він складається із сукупності релігійних громад, а є релігійні громади Московського патріархату, які побудували свої храми – оце їхні храми, і забрати цю власність у них не можна. Так само, як не можна забирати майно у релігійної громади, яка побудувала Церкву макаронного монстра. Вони побудували цю церкву, вона їхня, як її можна в них забрати? Це власність громади, в них є статут, вони є суб’єктом цивільних відносин, є процедура перереєстрації, і вони можуть зібратись і сказати: тепер наша церква не є Церквою літаючого макаронного монстра, а є церквою літаючої вермішелі. І після перереєстрації в них тепер вермішельна церква.

Тобто, подібний проце відбувався і буде відбуватися. Виявляється, в нас громади постійно переходять із патріархата в патріархат, умовно кажучи. Цей процес відбувався постійно, і він є двостороннім. Це тільки розказки, що лише з Московського патріархату переходять до КП, такі самі випадки є в громади КП і Автокефальної церкви. Це звичайно все добре, але не є величезною проблемою, бо всі вони розбудувались. Питання тепер стоїть наступне: як можна перерозподілити культові споруди (мову не про новозбудовані), які мають культурно-історичне значення, і які на сьогоднішній день перебувають в експлуатації чи використанні Московського патріархату. Ну да, можна провести ревізію молей і, умовно кажучи, можна побачити, що там порушились охоронні договори, угоди, що, на приклад, мощі не в тому стані і погано виглядають. Це означає, що ці «мракобіси» неправильно себе поводили з ними, а тому можна це вирішити в судовому порядку. Бо, так як ця релігійна громада не виконала умови головного договору, а тому є підстави передати комусь іншому. Я, чесно кажучи, слабо уявляю, як саме буде відбуватись ця процедура. Тому, ще потрібно розуміти мотиви пана Константинопольського патріарха, на скільки він зацікавлений, щоб тут створити цю церкву, коли на сьогоднішній день по його уявленням вона стала його канонічною територією. Виходить, що церкву «віджали» а з наданням Томосу поспішати не будуть, і тепер можна ще 200 років проводити цей об’єднавчий собор. Тому, подобається це, чи не подобається, але проблема полягає в тому, що без участі кліру Московського патріархату вирішити це питання ефективно не вдасться. І тому, повторю ще раз, що питання Томосу в ХХІ сторіччі – це питання «порохотягу», а не церкви (порох отяг, для тих, хто не знає, – це пилосос).

Мельник Микола:

48376626_297827864178914_655928483481911296_nЯ продовжу і коротко пройдусь по всім подіям, які були в листопаді. Перше, що хотів би відмітити, це те, що з одного боку я сильно переживав, що влада перестала боятися свого народу, бо якщо раніше в листопаді, на річницю Революції Гідності в нас був план «Шатун», потім – «Бодун», потім ще щось, потім заганяли людей в клітки, то цього місяця нічого не було. Я дуже переживав, невже влада перестала боятись народу, але потім, слава Богу, Петро Порошенко виправився, ввівши воєнний стан))

Але цей місяць запам’ятався не лише воєнним станом і причинами, через які його ввели, а ще й тим, що був прийнятий Бюджет на 2019 рік. Він був прийнятий безпрецедентно в добовому еквіваленті пізно, бо ще ніколи він не приймався 6 ранку наступного дня. Як завжди окремі олігархічні групи погоджували між собою, скільки буде рента газу і рента на металобрухт і все інше, і виходячи з того, що Бюджет підтримали все ж таки більшістю фракцій, то слід сказати, що всі позиції між собою погодили. Спочатку я переживав, що бюджет буде трошки незбалансований, бо дійсно складно зрозуміти, як ми збільшимо дохідну частину бюджету на 130 млрд, при тому не збільшуючи жодним чином податкової бази. Але податкову базу змінили. Вона тепер буде передасть в бюджет 6 млрд гривень. Де взяти ще 124 млрд досі не зрозуміло, але потям наш Уряд виправився і сказав, що в нас буде дві макроекономічні лінії фінансової допомоги – МВФ та ЄС. А після введення воєнного стану вся Україна дізналась, що виявляється і після проголошення воєнного стану все рівно допомога надаватиметься. Тобто, 4 роки нашому Президенту не правильно доповідали, бо я не вірю, що Президент міг брехати нам. З одного боку, слід тішитись, що Бюджет у нас прийнятий у встановлю Бюджетним кодексом строки, а з іншого боку – він як завжди був проголосований  у нічне засідання шляхом кнопкодавства  та кулуарних домовленостей. Тобто, найкраща практика «Партії Регіонів» була перенесена в революційну і про європейську  залу Верховної Ради. Слід зазначити, що Президенту нарешті вдалося частково вирішити хоча б номінально питання євро блях. Тобто, все ж таки їх дотисли, в бюджет планується доотримати близько 20 млрд гривень, але я думаю, навряд це вийде, бо більшість євроблях зараз вивозиться і продаються в Польщі, або віддаються на розбірку. Тому навряд Бюджет від того отримає стільки, скільки заплановано. Але те. Що питання нарешті було до регульовано, то це великий плюс для держави.

Щодо питання «Північного потоку», то воно дуже цікаво актуалізувалось в цьому місяці, знову приїздила пані Меркель, знову поговорили, пані Меркель сказала, що «Північний потік» жодним чином не перешкоджає транзиту російського газу через Україну, а навпаки доповнює нашу  газотранспортну систему і допомагає Україні транспортувати російський газ. Тобто, прозвучала абсолютно цинічна позиція, яка вигідна ФРН, і їм байдуже на ті угоди, які були підписані з Україною, і на ті пункти, які прописані напряму в договорі про Асоціацію. Німеччина зробила свій вибір в бік захисту власних економічних інтересів за рахунок економічних інтересів України. Тобто, цинічна. Але правильна позиція.

Тепер щодо воєнного стану. Нас так довго переконували в тому, що воєнний стан вводити не можна, бо: а) не уде кредитів від МВФ, б) розвалиться економіка, в) знищаться всі демократичні інституції, які є в нашій державі. Тобто, що його вводити жодним чином не можна. І коли Президент, виходячи з формально об’єктивних причин, вирішив цей стан ввести, то суспільство не сприйняло і не сприйняли його товариші по коаліції, які (Народний Фронт) не підтримали ідею Президента вводити воєнний стан, який міг закінчитись переносом виборів. Вони сказали чітке «Ні!» і так не можна, бо вже є чітке бачення, як жити без нього. Тому Президенту доволі швидко довелось змінювати формат введення воєнного стану і дуже багато експертів відзначають, що не згадався Крим, під час введення воєнного стану на окремих територіях, але я думаю, що Крим не згадався суто через поспіх, в якому готувався остаточний документ. Тобто, про Крим фактично забули, бо інших логічний причин я не бачу. Тобто, з одного боку Президент все таки вирішив ввести воєнний стан, щоб обіграти питання майбутніх виборів, актуалізувати питання війни, Головнокомандуючого, який потрібен цій країні, де він вбачає себе, а з іншого боку – це йому не вдалося, тому що в нього не виявилося союзників безпосередньо в Парламенті, тобто всі його колишні союзники від нього відвернулися. Я не думаю, що введення воєнного стану в окремих областях нашої країни де-факто чимось закінчиться, хоча де-юре це зроблено. Бо по великому рахунку не зрозуміло, в кого які повноваження, міліція продовжує працювати в штатному режимі, військові продовжують так само собі «бухати» по казармам. Єдине, що відбулося – це те, що дійсно дуже негативно на введення воєнного стану відреагували фондові ринки, тобто, в нас знецінились євро бонди і впала гривня. Cкажемо так мінімум вона впала на 2% за 12 годин, і це був гарний приклад, чого не треба вводити воєнний стан. Тим більше, якщо для цього об’єктивні причини є, але вони надто суб’єктивні. Ось цим мені запам’ятався листопад.

Сергій Биков:

48371448_274562009924754_2471742524817932288_nПротягом останнього місяця, безумовно, найпривітнішим було введення військового стану. Воно має наслідки не тільки для життя пересічного українця, але і наслідки для економіки, для політикуму. Ці наслідки є очевидними, під час спроби введення воєнного стану ми побачили те, що президент наче б то сів у машину, завів її, навіть включив передачу, витиснув щеплення, йому потрібно було відпустити щеплення і натиснути на газ, і машина б поїхала, це я маю на увазі 60 днів, на всій території, з обмеженням конституційних прав та свобод, відповідним переносом, а то і скасуванням виборів весною 2019. Але, зрештою, не тільки завдяки діям опозиції, партнерів по коаліції дуже згуртованого українського народу, але і завдяки позиції міжнародних партнерів, президент замість того, щоб відпустити щеплення, щоб машина поїхала, він тупо вискочив з машини і побіг з неї. В нього були всі можливості, щоб перетиснути Парламент і ввести воєнний стан на 60 днів, з повним пакетом доповнень до нього. Але зрештою вийшло так, що запроваджено військовий стан в 10 областях, і Азово-Керченській акваторії. І з обіцянкою Президента, що не буде позбавлено громадян тих прав, які їм надаються Конституцією. Право обирати, право вільного пересування, гарантія свободи слова, таємниця листування, телефонних перемовин і тд. До тих пір, поки не буде сухопутної операції вторгнення російських військ в Україну, до тих пір не буде звичайний громадянин зазнавати цих утисків. Тут думаю, треба повірити президенту. Але питання полягає у тому, що воєнний стан, останні 5 років, коли треба було вводити воєнний стан, коли ми бачили Іловайськ, Дебальцево, окупацію Криму, окупацію окремих районів Донецької та Луганської областей, коли були на це більш ґрунтовні причини, аніж просто протаранити майже річковий катер, з боку ФСБшних бронекатерів, тоді були більш ґрунтовні причини. Але нам розповідали, що тоді ж доведеться вибори перенести, нам не будуть надавати фінансову допомогу, не можна провокувати ворога, тоді ж розпочнеться повномасштабна агресія з боку РФ, тоді за 40 хв з Білорусі будуть перекинуті вертольотами спецназ до Урядового кварталу, я пам’ятаю і такі заяви окремих посадовців. А ми побачили зараз, що це просто маячня. І я не можу повірити, що нам Президент цинічно брехав, і скоріше за все його просто дез інформувало його оточення. Бо президент не міг собі дозволити у силу посади, цинічно брехати людям. Що це спричинило, досить показово було голосування. Спочатку ми побачили текст указу який було прикріплено до законопроекту 9338, це була скан копія документу з печаткою, з вихідним номером, з підписом президента, там було чітко все зазначено, 60 діб, вся територія. Потім, з голосу під час голосування у парламенті президент назвав не 10 областей, а назвав 8 областей, він не назвав Донецьку та Запорізьку області, які були у тексті законопроекту, на території яких також вводився воєнний стан. Андрій Парубій в свою чергу, що парламент голосує за ту редакцію, яку озвучив Президент, під час виступу під стенограму, і сам президент говорив, що він спеціально під стенограму перелічить всі ті області, де буде введено воєнний стан. Про те, що ми не побачили ані в тексті указу ані  в тексті законопроекту, для мене взагалі є великим питання, як це трактувати? Що Україна погоджується що Крим вже не територія України, чи як? В мене насправді сьогодні немає відповіді на це питання, і я хочу сподіватися, що просто забули включити, бо всі були в  стресовому стані. Наступного дня після голосування, ми побачили в «Урядовому кур’єрі» та «Голосі України» опублікований перший варіант Указу президенту.  Всіх це обурило, і після цього ми побачили текст нового Указу президенту. Але це просто документ, без номеру, без печатку, без підпису, звичайний документ, який названо Указом. Були порушені, ключові процедури законотворчого процесу, і це не викликає радощів.

Вікторія Вдовиченко:

48360282_217077259178711_50498185356902400_nПо міжнародним новинам, зроблю акцент на Європейський контекст. У листопаді відбувся екстрений саміт глав держав Європейського Союзу, щодо фіналізації питання про процедуру виходу Великої Британії з ЄС.

 Протягом листопаду відбувались спекулювання щодо того чи буде Тереза Мей прем’єром чи ні, коли 14 листопада після 5-годинних консультацій у Лондоні Тереза Мей повідомила, що її кабінет схвалив проект угоди про вихід країни з Євросоюзу. Через деталі угоди щодо Brexit Мей зіштовхнулася з критикою у своїй Консервативній партії. Опозиційна Лейбористська партія заявила, що буде протистояти будь-якій угоді, яка не зберігає «ті самі» економічні вигоди з ЄС, які Велика Британія має в ЄС наразі.

Як результат,  25 листопада на екстреному саміті ЄС ця угода була ухвалена і підписана. Крім того, лідери Європейського Союзу також схвалили окрему заяву разом із декларацією про Brexit для охоплення питань рибальства, екологічних стандартів та Гібралтару, що мали найбільшу кількість розбіжностей в трактуванні.

Паралельно цьому процесу йшли дискусії, що певні країни ЄС, як от Іспанія, для прикладу заблокує процес імплементації рішення. Побачимо. Наразі, немає таких.

Другий момент, який я зазначу, стосується Італійської Республіки, що протягом листопада місяця мала «буремний» бюджетний процес із Європейською Комісією. Нагадаю суть диспутів: Італія прагне зафіксувати дефіцит бюджету у розмірі 2,4% ВВП, але ЄС наполягає на позначці в 1,6%. У жовтні Єврокомісія уже відхиляла проект бюджету, заявивши, що він не узгоджується із фіскальними правилами Європейського Союзу та може значно збільшити і без того великий державний борг Італії.

Згідно із Маастрихтським договором кожна країни ЄС має виконувати певні вимоги: 1) дефіцит бюджету країни ЄС не перевищує 3% її ж ВВП; 2) держборг не має перевищувати 60% (у випадку Італії ця цифра становить 131%).

Проте, італійський «жовто-зелений» уряд пішов набагато далі, оголосивши про зниження пенсійного віку (скасування закону Форнеро) та збільшення соціальних видатків, що й обурило Європейську Комісію.

А що ж далі? Чи будуть накладені санкції? Поясню усю процедуру: Європейська комісія поінформує Раду міністрів ЄС, що своїм рішенням (за принципом кваліфікованої більшості голосів) направить рекомендації Італії щодо внесення фіскальних змін  (строком від 3 до 6 місяців), тобто від січня-лютого 2019 року до майже липня 2019 року. Це означає, що Італія може втратити доступ до урядової програми купівлі облігацій під управлінням Європейського центрального банку.

Інший шлях, менш ймовірний, який може визначити у своєму листі Європейська комісія – звернення до Суду Європейського Союзу із проханням оцінити порушення Італією фіскальних норм. Якщо Суд ЄС вважатиме, що Італія фактично не виконала одне або декілька зобов’язань згідно із Договором про Європейський Союз або ж Пактом стабільності, то він також погодить встановлення санкцій.

Суд ЄС також може визначити суму штрафу, яку Італія повинна буде сплатити. Його розмір залежитиме від багатьох факторів: якою мірою невиконання фіскальних обмежень Італії вплинули в цілому на єврозону; час, протягом якого вони не виконувалися; також Суд може вказати ту суму, яку визначить саме Європейська комісія.

Суд ЄС водночас може зобов’язати Італію відкрити безвідсотковий депозит, що залишатиметься незакритим, допоки не будуть відшкодовані порушення Договору ЄС, тобто допоки дефіцит бюджету не буде нижчим за 3%.

Ані Італія, ані Єврокомісія не готові йти на поступки у бюджетній суперечці. А це означає, що після європарламентських виборів, ЄС може опинитися в абсолютно іншій реальності.

Антон Кучухідзе:

48428759_312534106027889_819562949298356224_nНоябрь месяц, з точки зрения внешней политики, ознаменовался еще одним обострением декларативного характера с Венгрией, когда господин Орбан заявил, в принципе то, что с нынешней властью не о чем общаться. Заявление очень специфическое, оно прозвучала в след за заявлением РФ, о том, что тоже с нынешней властью по минскому процессу не о чем разговаривать.  Оно имеет как объективную, так и субъективную сторону. Объективно, венгерская сторона хочет следовать собственным национальным интересам, а это претензия на то, что Турецкий поток 2 будет продлеваться до Венгрии, первая позиция, вторая позиция, это то, что венграм нужны российские инвестиции в строительство атомной инфраструктуры, для обеспечения собственной енергобезопасности.  И субъективная часть вопроса, это то, что и Украина, и Венгрия используют существующий конфликт для внутриполитических целей. Он, на самом деле, назревал очень давно, да. У венгров есть позиция в конституции – защищать заграничных венгров.  Нет точной цифры украинских венгров, грубо говоря, у ЦВК Венгрии потому, что это ниша, которая расширяется и которая голосует за власть на всех выборах  в пользу власти. Заграничные венгры они традиционно поддерживают Орбана. Поэтому конечно же тут есть политическая заинтересованность выдача паспортов. Что касается Украины, то они так мягко говоря ушли, с одной стороны,  от требований Венецианской комиссии, хотя есть указ Президента о Национальном плане под эгидой комиссии Украина-НАТО в котором есть пунктом 1.1.1.8, где господин Президент внес все замечания Венецианской комиссии указ Президента соответственно, как бы обеспечил себе поле для маневра, что власть как бы не полностью отказывается или блокирует эту часть относительно языкового вопроса. То есть тут на самом деле разыгранная история была как бы украинской стороной, во-первых, Венецианская комиссия и европейская хартия региональных языках или языках нац меньшинства она полностью поддерживает развитие национального языка, просто описываете некоторые требования как раз для защиты языков нац. меньшинств в том числе в сфере образования. Поэтому в принципе, если говорить профессиональным языком нужно просто дополнить законодательные инициативы провальные, которые были приняты в 17-ом году и вопрос объективно будет снят, потому что не будет претензий, будут выполнены нормы европейской хартии. Что касается паспортов то, опять же таки это проблема не новая, просто обострилась в силу того, что у каждой из сторон свои субъективные интересы, и, на самом деле, как бы можно сделать вывод, что на протяжении 10-летий никто профессионально этим вопросом не занимался, то есть до сих пор нет ответа какой является механизм обмена информации по спискам граждан, которые выходят из Украинского гражданства и получают венгерское и так далее, это все как межинституциональное сотрудничество на уровне Министерства юстиции, Министерств внутренних дел, пограничной службы и так далее. Такой работы не налажено, поэтому  противоречия будут сохраняться. Реально такой является объективная картина, что скорее всего пока в Украине не произойдет окончательное формирование новой власти или новой-старой власти, то решение данного вопроса не будет.

Это одно направление, второе направление — это то что в ноябре все ждали второй волны драконовских санкций против Российской Федерации, но пока что она как-то не реализована. Потому все в ожидании, ноябрь проходит, но опять же пока что результата нет, но вот буквально новость вчерашнего дня, что госпожа Мей призвала из-за событий в Азовском море ввести новые санкции против Российской Федерации. Как бывает из опыта Британия инициирует, Штаты дальше проталкивают подобные инициативы. Поэтому мы все в ожидании.

Третий вопрос касается того, какой результат был на международной арене от военного положения, результат был сугубо один это то, что удалось оперативно созвать Совбез ООН, реально привлечь большее внимание и на этом все. Грубо говоря, нужно было западным партнёрам доказательная база от украинской стороны, официально предъявленная на самой высокой международной трибуне. Все остальное:  ситуация с военным положением и Азовским морем  продемонстрировала уже существующую тенденцию разногласий между Штатами и европейскими партнёрами относительно санкций. Германия и Франция на комитете по вопросам  безопасности отказались вводить новую волну санкций против Российской Федерации.

Теперь что касается энергетического вопроса, то знаковым был визит Министра энергетики Соединённых Штатов в Украину и это наверно один из первых визитов официальных лиц, которые кроме Северного потока-2 начал критиковать и Турецкий поток-2, который тоже лишает Украину транзитных возможностей, если он будет реально реализован. В этом контексте политическая поддержка хорошо, но вопрос остаётся открытым, потому что есть два подхода. Первый подход – если немцы гарантируют закупку определенного объема газа  американской стороне, сжиженного газа, да, то  американцы перестанут давить на Северный поток-2. То есть этим поддержка Украины, грубо говоря и закончиться. Второй подход, был инсайд от немецкой DW, что якобы на заседании партии  г-жи Меркель, якобы была выдана внутренняя резолюция партии, которая определила, что Северный поток-2 не должен быть реализован. Поэтому посмотрим как оно будет. Возможно это связано с перестановками внутри партии, что они в декабре должны выбрать нового лидера. И вероятный всего как сказала госпожа Меркель, не будет принимать участия в этих выборах, а уйдет с этой должности поэтому возможно мы увидим какой-то разворот.

Підсумки:

Валентин Гладких:

Чим швидше ми будемо наближатися до старту виборчої кампанії і заходити в цю передвиборчу компанію, тим більше буде свіжих і неадекватних ідей народжуватися у політтехнологів і політиків. Ну і боюся, що в цій гонитві і намаганням дати відповідь на запитання «хто буде володарювати у цій країні» просто не було занедбані запитання «чи буде ця країна взагалі» і «чи буде в неї майбутнє». Власне кажучи все. Прогноз песимістичний, якщо коротко. Бо я реально не бачу ніякого тверезого підходу, раціонального, цинічного. Ті танці з бубнами теж іноді дають результати, але це випадкове співпадіння. Причинно-наслідкового зв’язку між танцями з бубнем і я не знаю там лікуванням там якоїсь хвороби поки що вчені не дослідили у шаманів. По при те, що на даному етапі ця ідея з використанням правового режиму воєнного стану для відтермінування виборів хоча б до літа, або взагалі на невизначений час на даному етапі зазнала краху. Тим не менше я не впевнений, що не буде спокуси використати цей інструмент для того, щоб досягнути мети. Чесно кажучи, не уявляю, як це можна зробити, тому що будь які спроби це зробити з нашого боку вони попахують Гаагою і тим, хто хоче погратися може почитати історію боснійських війн. Ну і чим закінчили лідери всіх цих, на кого нападали і хто нападав закінчили дуже погано. А також можу порадити подивитись на історію новітню Грузію, на Цхенвал. Коли так само хто кого провокував, а закінчилось все дуже погано. Ну якщо хтось тут думає, що він може самовільно робити якісь провокації і сподіватися, що ці провокації потягнуть за собою ескалацію. А ескалація просто дасть можливості ввести воєнний стан і відтермінувати президентські вибори – це оптимістичний сценарій. Є невдалий сценарій, крім оптимістичного, що вибори взагалі можна буде забути повністю і не тільки про своє політичне майбутнє, а і про я так би сказав особисте, я би почав нервувати на місці цих людей з такими свіжими ідеями. Ну і все власне кажучи.

Микола Мельник:

 Насправді разом з питанням про воєнний стан одразу було актуалізоване питання санкцій проти Російської Федерації. І тут з одного боку світ цивілізований каже “ну да, в принципі за це треба ввести санкції”, а з іншого боку ми почали чути деякі закиди і в бік нашого Президента. Депутат парламенту Великобританії зазначив що так, звичайно ми маємо вводити санкції, але все ж таки Порошенко має пояснити чому він з кумом Путіна веде дуже активний діалог. Тим більш місії в них також працюють, також про бізнес нашого Президента з паном Медведчуком там теж знають з одного боку. З іншого боку вилізла боком справа відсутності вміння гарної комунікації по справі Бабченко. Віце-спікер Словацького. Він переживає через це, ось тому він тепер, його позиція відносно до влади стала дуже конструктивною. Так і відповідно вже депутат Словацького парламенту зазначає «добре агресія можливо була, можливо не була тобто давайте перевіряти факти, бо один раз ми вже тут поспівчували» і в принципі Європа не поспішає вводити нову хвилю санкцій, тому Україна досі не виконала свою головну обіцянку, яку давала ще пів року, тому синхронізувати свої санкції з санкціями США і санкціями ЄС. Наші санкції досі не синхронізовані. Більше того, логіка їх введення, або скасування досі не зрозуміла. В середині країни в принципі і назовні. Тому це питання залишається відкритим, звичайно Америка введе хвилю нових санкцій, звичайно це пов’язано не тому, що любить Україну, а тому що вони у будь який спосіб намагаються валити газововидобувний і нафтовидобувний сектор російської економіки. Тобто у них війна за енергоринок ЄС і вони будуть бити безпосередньо по Росії, але виходячи з власних інтересів, навряд чи вони будуть тут якось звертати на Україну. Тобто Україна може бути підставою введення нових санкцій.

А щодо виборів, хотів би зазначити, що в принципі вибори в ОТГ деякі скасовано. 29 листопада. Вони їх оголосили і скасували. Тобто вже механізм, коли вибори скасовуються через воєнний стан він, скажемо так, «апрабірован».

Сергій Биков:

Я не буду підтримувати такий негативний і песимістичний настрій Валентина Гладких. В мене навпаки прогноз дуже оптимістичний, тим не менше на наступний місяць. Бо у грудні нас чекають партійні з’їзди, нові політичні активності. Шоу, вєсєлуха, танці, пляскі живих та неживих політиків. «Воставших із ада». Насправді цей період завжди для українців був сповнений веселощів та оптимізму, тому ми будемо чекати на вже офіційні висування кандидатів, щонайменше на рішення партійних з’їздів щодо участі у президентських виборах, ми побачимо чи йде Зеленський чи не йде Зеленський на вибори, чи йде Вакарчук чи не йде Вакарчук на вибори. Всі інші кандидат також матимуть визначитись чи будуть вони брати участь у відповідних перегонах, що я гадаю внесе у свою чергу певні корективи і до соціологічних опитувань і взагалі до певних розкладів на політичній українській арені. Оскільки багато, певна кількість кандидатів які сьогодні намагаються заявляти, або робити вигляд що вони є активними учасниками президентських перегонів, зрештою не будуть реєструвати себе як кандидата на пост Президента України і ми побачимо значно менший список реальних кандидатів, аніж він обговорюється сьогодні. Ще момент, про який я не згадав в першій частині своєї доповіді – це напади на кандидатів на пост Президента. Наприклад, ми бачили нещодавно абсолютно кричущий факт просто атаки, фізичної атаки на кандидата на пост Президента України, саме на Анатолія Степанович Гриценка. До нього можна ставитись по рідному, я особисто не розділяю його поглядів, але. Заяви, погляди подружжя Гриценко. Але тим не менше це не є приводом для того, щоб гопніки розпускали свої руки. І відповідно ми не побачили належної реакції правоохоронних органів, аналогічно як ми не побачили належної реакції правоохоронних органів під час подій біля Оушен плази і тому подібних заходів.

Антон Кучухідзе:

 Хотів би додати дещо щодо воєнного стану. Таке враження, що намагались посіяти невпевненість невизначеність і це вдалось. Тому що деякі там кандидати там хотіли вже заявити себе на початку грудня, а зараз думають, Йти не йти, що робити. Як воно буде. Тому в принципі тут знаєте дуже гнучка юридична процедура. Тобто змінити закон про воєнний стан можна в будь-який час. Але єдине там є дві позиції в Конституції з якими необхідно рахуватися. То перша, то стаття 64, якщо не помиляюсь, що конституційні права можуть бути обмежені, тобто можуть… а можуть і не можуть. І друге, це що точно не можна – це змінювати Конституцію. Ось, що стосується виборів це лише положення статі 19 закону про воєнний стан. Я думаю, якщо завдання стояло дійсно відмінити вибори, то переробили б закон так, як їм треба було б і проголосували б. І це питання було б вирішено. Я думаю, що це просто загравання зі всіма іншими кандидатами, щоб вони просто не розуміли, що буде. Зараз за великим рахунком все в ручному режимі. З одного боку є указ Президента, однак до кінця ніхто не може конкретно сказати, тому що там йде доручити Службі безпеки те, Кабміну те. І зараз всі чекають остаточного інші нормативно-правові акти, з якими треба буде розбиратися. Тому тут найбільш за все робилась ставка піару, нібито верховний головнокомандувач відреагував, пішла реакція світу, знову Президент домігся нової хвилі санкції, на це була ставка зроблена і по-друге, посіяти хаос всередині. Тому в принципі гарантій того, що ніхто не продовжить воєнний стан там ще на 30 днів, або по всій України абсолютно ніяких нема. Тому що в нас насправді не лише збройна агресія, або як в законі написано загроза суверенітету і національної безпеки нікуди не зникне, ні через 30 днів, ні через нажаль довгого проміжку часу. Тому в принципі, я думаю це такий крок на те, що б з Президентом почали торгуватися хто/куди/як. Тому зараз все видається так, що з точки зору права він може все закінчити, перекрутити, закрутити як йому буде зручно. Тому всі кандидати зараз знаходяться у підвищеному стані. Тому думаю це якраз таке, про що казав пан Сергій те, що у грудні масово почнуть заявляти про себе, проводити з’їзди і так далі. Я думаю, що не всі хто захоче, ну вони почнуть просто рахувати бюджет і думати що як буде далі. Тому будемо дивитись що до нього.

Валентин Гладких:

 Ще один нюанс. Позиція наших західних партнерів які минулого разу, коли там тільки Тимошенко заявляла, що такий сценарій може бути реальний, сказали: вибори мусять відбутися вчасно. Тому я думаю і цього разу Петро Олексійович Порошенко не лише своїх партнерів по колаліції в Верховну раду переконувати, а ще й певні посольства переконати в тому, що є реально серйозні передумови для того, щоб вводити і відтерміновувати вибори. І я так бачу по реакції наших західних партнерів, що їх не вразило це і вони не вбачають серйозної обгрунтованості на грунті цього інциденту, робити такі далекосяжні кроки, як скасування введення воєнного стану і скасування виборів, тому що Петро Олексійович Порошенко може жорстко попуститься в цьому питані якщо по-простому.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *