Ранкова кава з політологами: підсумки 2017 року

23167510_1650049478367807_4473209278130981298_nМикола Мельник: Цей місяць був цілісно доволі цікавим, дещо буремним, але він дав нам три тенденції, з якими нам жити наступного року.

Перша тенденція – це все ж таки повне єднання уряду та парламенту для вирішення будь-яких питань. Як я вже казав, після того, як уряд зміг протягнути через парламент реформи такі, як пенсійна та медична, вони впринципі могли б протягувати все, що завгодно, навіть правило першої шлюбної ночі особисто для пана Президента. Але вони вирішили обмежитись бюджетом і, слава Богу. Тобто, всі голосування, які є зараз у Верховній Раді, показують тільки одне – якщо є політична воля Гройсман може домовитися шляхом підкупу, шляхом погроз, шляхом того, що допустим, пан Ахметов йому дає у використання своїх з Радикальної Партії, але ті рішення, які вважає Гройсман, вони приймаються. Тобто, коаліція все таки існує, можливо, не де-юре, але де-факто – точно.

Друга тенденція – це зміна риторики Банкової відносно тих осіб, які проти неї виступають. В принципі жовтень і листопад пройшов під лейбом того, що Банкова зайняла правильну позицію. Відповідно, якщо у жовтні-листопаді влада займала доволі правильну позицію і жодним чином не реагували на Саакашвілі. Тобто використовувала тактику здохлої собаки. Ну, собака здохла і вона трошки підвонює, але якщо її не чіпати – то в принципі вона не заважає. Буквально в листопаді все змінилося, і в грудні ми стали свідками того, як пан Саакашвілі отримав прекрасну медійну платформу для самопіару завдяки безглуздим діям Банкової та, впринципі, хоча там кажуть, що все це силові відомства, але насправді їхня координація настільки сильна та плідна, що можна говорити, що йде керування з Банкової. Багато політологів та експертів це пов’язують з тим, що в оточенні президента зявилася людина, якій він довіряє так само по-дурному, як свого часу Янукович довіряв Клюєву, і так само по-дурному вчиняє. Але тенденція про те, що влада буде йти на загострення, буде продовжуватись. При чому, використовуючи найбільш дебільні технології Партії Регіонів, як ми бачили. От остання технологія – це «Кава на Майдані», ну ви розумієте, що по слухам, які ходять в нашому середовищі, на організацію було витрачено мільйон доларів. А ці три тисячі калік, які прийшли, перепрошую щирих громадян України, вони ніяк не коштували мільйон доларів, навіть, з усім медійним висвітленням. І це говорить про те, що в принципі у влади брак ідей і вона буде використовувати вже опробувані технології і отримає очікуваний результат. Третя тенденція – це остаточне влада показала що більше вона не збирається грати в ніяку антикорупцію, що «все, хлопці, війна закінчилася, Грицьки ідіть по домам», це наступ на антикорупційні структури. Перший дзвінок – це було зняття Єгора Соболєва. Я далекий від того, що він хоч якось ефективний державник, більше того він ніякий не державник, він просто людина яка… не будем переходити на особистості. То я далекий від думки, що він є державником, але його зняття це… в нього не можна було забрати одного – він свято вірить в те, що він робить і якщо це інколи підкріплювалося американським доларом, то лише для нього був бонус, але не більше. З його зняттям вся антикорупційна складова структура дещо втратила, а після законопроекту президента, який, я впевний, поданий лише для того, щоб всім ми погрузли в обговорювані його і навряд чи він буде прийнятий у найближчий час. Також, я впевний, будуть пролобійовані деякі закони, які обмежать діяльність Ситника, тобто через аудитора. Йде остаточний наступ на антикорупційну структуру і повертає ситуацію у 2013 рік, що впринципі, як на мене, доволі добре, тому що аналогічні дії завжди призводять до аналогічних результатів. А революцію Україна переживає… Після кожної революції Україна все ж таки отримує більш менш якісний скачок. Буде і цього разу.

26234915_1770994329585410_812830634_nВікторія Вдовиченко:Грудень – це симвом святковості та феєричності католицького Різдва. Проте, він с тав не по-різдвяному«гярячим», оскільки дві країни в моєму колі інтересів – Австрія й Італія– мають напружені відносини. В чому суть. Почнемо з подій, що відбулися в Австрії після призначення Себастіана Курца канцлером Австрії.  Як ми знаємо дуже цікавий розподіл крісел відбувся в уряді, що пов’язаноіз призначенням міністрів. Ці призначення політично розподілені між Народною партією та Партією свободи. Зокрема, до міністерств внутрішніх справ, оборони та закордонних справ належать саме  представники євроскептичноїПартії свободи.

У свою чергу, міністерство фінансів та  Міністерство з питань економічної політики та цифрової економіки. Орієнтир на те що Себастіан Курц хоче підкреслювати важливість та пріоритетність економічних реформ в країні. Також цікаво було спостерігати як відбулося призначення пані Міністр закордонних справ Австрії.  Вона має дпломатичний досвід, зазначена як експерт роботи з країнами Близького Сходу і призначена за квотою «свободівців» Австрії.

Доречі, Павло Клімкін став одним із тих міністрів закордонних справ, кому особисто зателефонувала новопризначена пані міністр Карін Кнайссль.Амбітні кроки повязані із головуванням Австрії у другій половині 2018 року в ЄС. Це також важливо знати в контексті України.

 І повертаюся назад до Італії. Чому наразі питання двостороннього співробітництва цих країн стало суперечливим?

Себастіан Курцзаявив, що наполягає на суперечливих планах видачі паспортів німецькомовним мешканцям італійської провінції Альто-Адідже, проте обіцяє провести відповідні консультації з Римом.

Такий план подвійного громадянства став частиною коаліційної угоди.  Італійські політики засудили ці наміри, заявивши, що пропозиція має доволі провокаційна та має характеристики  “етнічного націоналізму”.

У свою чергу, канцлер Австрії стверджує,  що такий тип співпробітництва зможе посприяти співпраці між європейськими державами. Проте, яким чином Австрія та Італія зможуть тісніше попрацювати над конфліктом у Південному Тіролі, який у 2015 році Італія визнала врегульованим.

Регіон Південний Тіроль, нагадаю, в минулому був частиною Австро-Угорської імперії, а після Першої світової війни його передано Італії. Близько 70% місцевих жителів регіону вважають себе німецькомовними (за даними 2011 року).

Через мовне питання Італія вороже ставиться до ідеї надання мешканцям регіону другого паспорта.

Якщо говорити про представників влади Південного Тіролю, то губернатор Арно Компатшер поклав край полеміці, заявивши, що “націоналістична політика” суперечить «бути європейцем». За його словами, регіон буде продовжувати виконувати посередницьку роль, бути мостом між країнами.

26176081_1770994332918743_359939718_nМикола Мельник:І тепер якщо підсумовувати вперше напевно в новий рік європейський союз своїх основних засновника тобто Італійську республіку і одна із нових країн до 1995 року яка доєдналася Австрія уже починають свариии між собою. І це означає те що ви можете читати і в європейській правді що руки кремля і це дійсно можливо так а навіть не дійсно можливо а скоріше все так тому що на разі тепер дуже глибокі і тонкі ниті єдності європейського союзу вони випробовуються саме тонкі і на скільки вони є міцними. У мене три питання: 1.На наступний рік як ми знаємо будуть вибори в Італії вот як у цьому контексті чи є все таки перспективи в руху п’яти зірок і Беппе Грілло і як в принципі він буде комунікувати і впливати взагалі на взаємодію з паном курцом взагалі може загострити питання італо-австрійських відносин. 2. Мені здається що в принципі в пана курца є одна велика проблема це абсолютна відсутність будь якого досвіду окрім політично скажем так певної політичної боротьби. Він не розуміє як наші революціонери інколи не розуміють що не вони викликали революцію вийшовши чай пити. Так і він не розуміє що він став канцлером тільки тому що так склалися зірки. І чи це не вплине на нього негативно 3. 3араз йде дискусія у трьох провідних країнах Європи це Австрія Франція та Німеччина щодо реформи не тільки міграційного законодавства а й трудового. Це все закінчиться доволі цікавим тим що після обмеження трудової міграції та прирівнянння зарплаті місцевим, впринципі багато поляків, заробітчан, повернуться в Польшу і чим це закінчится, відповідно, для українців.

Вікторія Вдовиченко: Я, чесно кажучи, не є польским настільки експертом і я не хочу, тому залишу це питання для висвітлення інших експертам. Почну з другого питання. Визнаймо, що із сусідами сваритися не дуже вигідно.

Обидві країни – сильні економічні потуги Європейського Союзу.

Напруга у відносинах між Італією на Австрією розпочала іще у липні цього року, коли розгорівся дипломатичний скандал через заяви Австрії про введення прикордонного контролю з Італією через надмірну кількість біженців з італійської сторони до Австрії. Австрія заявляла, що готувалася відправити близько 750 військових. У відповідь італійський МЗС викликав посла Австрії для роз’яснень.

За версією італійської влади, з Австрії до Італії прибули всього 73 мігранта на початку липня, тоді як в зворотному напрямку кордон перейшли тільки 68 біженців. Правда, тут італійці трішки хитрують, адже згідно з офіційними даними в 2017 році Італія прийняла на себе основну потужність міграційного потоку – 85%, і лише 15% вирушили в інші країни ЄС.

Новий федеральний канцлер Австрії Себастьян Курц вважає помилковим розподіл біженців за країнами ЄС відповідно до фіксованих квот.

Скоригувати політику ЄС в цій сфері Курц пропонує, зробивши акцент на підтримку країн-постачальників мігрантів і держав, які з ними межують. Якщо ж такий крок не буде можливим, то Брюссель повинен забезпечити “зони безпеки” недалеко від конфліктних регіонів, у тому числі і шляхом застосування військових засобів. Нелегальній міграції має бути покладено кінець, резюмував Курц.

Перше питання з Італією італійськи вибори, всіх бентежить це питання.

Чому саме зараз, перед Новим роком, Італія залишилася без парламентарів? Зазначу, що Президент Італії очікувано розпустив Парламент у зв’язку з тим, що термін цієї легіслатури (період діяльності вибраного представницького органу) закінчився. Кожна така каденція триває до 5 років. Італійці зберегли традицію відліку легіслатур після закінчення Другої світової війни (з 8 травня 1948 року – тоді розпочалася 1-ша легіслатура). Наразі свій термін закінчила XVII-а легіслатура, а нова, тобто XVIIІ-а, розпочинається 23 березня – майже за 20 днів з дня виборів.

Нагадаю, що Парламент Італії є двопалатним. У Палаті депутатів засідають 630 осіб, в Сенаті – 315. Більшість місць в Палаті депутатів отримує коаліція, яка переможе на національних виборах.

Парламент XVII-го скликання був одним із найдовших за історію легіслатур Італійської Республіки – 1833 дні (після згаданої вище 1-ї легіслатури з тривалістю 1874 дні). Протягом цієї легіслатури ми побачили, що уряд було сформовано на чолі трьох прем’єр-міністрів: 1 рік –Енріко Летта (це – перший уряд, сформований Парламетом XVII-го скликання), 3 роки – Маттео Ренці та 1 рік – на  чолі Паоло Джентільйоні

Що очікуємо?

Тенденційно Європою крокують так-звані «підвішані» парламенти, коли жодна з партій не може набрати/отримати більшості. Очікувано, головними конкурентами політичної боротьби стануть керівна Демократична партія (PD), консервативний блок колишнього прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі «Вперед, Італіє» та правопопулістська партія «Рух 5 зірок».

Тобто, строкатість італійської політичної боротьби покаже нам, що блок Берлусконі матиме великий шанс набрати найбільше голосів. Ймовірне формування коаліції  Берлусконі-Сальвіні-Мелоні є наразі найбільш можливим технічно. Відповідно, розподіл місць в Парламенті має шанс бути таким: «Вперед Італіє» може отримати близько 16 %, «Ліга Півночі» на чолі із Сальвіні – 13 %, а «Брати Італії» на чолі Дж. Мелоні – 5 %.

Тобто, строкатість італійської політичної боротьби покаже нам, що блок Берлусконі матиме великий шанс набрати найбільше голосів. Ймовірне формування коаліції  Берлусконі-Сальвіні-Мелоні є наразі найбільш можливим технічно. Відповідно, розподіл місць в Парламенті має шанс бути таким: «Вперед Італіє» може отримати близько 16 %, «Ліга Півночі» на чолі із Сальвіні – 13 %, а «Брати Італії» на чолі Дж. Мелоні – 5 %.

У свою чергу, Демократична партія за даними опитувань не набирає такої кількості голосів. Рейтинг партії невпинно падає і є чутливим  до скандалів всередині самої партії.

Специфіка євроскептичного «Руху 5 зірок» полягає в тому, що наразі – вони найбільш популярні (до 28% – за даними опитувань). Проте, згідно із їхніми програмними документами, «Рух» не може утворювати союзи із іншими партіями і, знову ж таки, не зможе створити коаліцію.

Відповідно матимемо ситуацію, коли ці фіналісти перегонів стануть тріумфаторами, але чи зможуть вони створити коаліцію – залишається й досі відкритим питанням.

Микола Мельник: Не хочу нікого критикувати, але проблема в Україні саме в тому, що українська дипломатія не може вибудувати успішні стосунки зі взаємовигідних проектів. Може вони є, проте я про них не знаю.

Вікторія Вдовиченко: Вони існують на рівні ІТ, де українці є одними з найбільш успішних.

Микола Мельник: Погоджуюсь, але за рахунок того що, Україна бере в аутсорс багато проектів.

Денис Матюк: Була зустріч Коломойського з Луценком в Амстердамі, після цієї зустрічі через 10 днів дивним чином прокурори , підрядні Луценко , прийшли в офіси Приватбанк в Дніпрі та Києві та вилучили документи, які стосувались угоди між Приватбанком та закордонними юристами, щодо приставлення інтересів в суді проти Коломойського, а ще через 10 днів, отримання заборони ПриватБанком використовувати цих юристів в суді проти нього і взагалі використання персональних даних у будь=яких справах, таким чином заблокувавши дію цього договору, а все це сталось на передодні засідання у Високому судді Лондона. Але Ігор Валерійович, забув, що він не в Україні, і це не спрацювало і Високий суд Лондона постановив надати Боголюбову  і Коломойському надати всю інформацію про їх активи на території всієї планети і про фірми , які з ними пов’язані і подальшому їх арешту

Микола Мельник: Я правильно зрозумів, що це тільки рішення, а наші ЗМІ подали про фактичний арешт?

Денис Матюк: Я знаю, що вони повинні надати інформацію з подальшим арештом, що наші ЗМІ подали…в нас все видають , як за перемогу

Микола Мельник: Я вже втомився пояснювати, що інформація з Стокгольмського арбітражу, вона секретна, вона не оприлюднюєтеся. Тенденція цього року, що експерти перестали читати першоджерела і почали коментувати прес-релізи, відійшли від аналізу тенденцій до аналізу  прес-релізу, на телебаченні це нормально виглядає, але коли починаєш спілкуватись з експертами, то виглядаєш, як ідіот. Тому цей рік повний дискредитації експертного середовища і, нажаль, наступний рік буде роком повним «оджинсовання» і перший крок до цього зробив Арестович, який зробив «камін-аут» і взяв велий проект який направлений на розвиток проекту «Ukrainianfakestate».

Вікторія Вдовиченко: Реформа Дипломатичної служби до 22 грудня, як було обіцяно, не була зроблена, як її проштовхували до 100-річчя демократіїї в Мистецькому Арсеналі, вона не була зроблено, дипломатів все важче і важче відстоювати свої інтереси в дипломатії є гарні люди.

Микола Мельник: Ми з тобою повертаємося в дискусію місячної давнини,

Вікторія Вдовиченко: Я від цієї тези не відступаюсь , там дуже багато роботи робиться, вони все прекрасно розуміють, але рішення приймає керівник.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *