Ранкова кава з політологами: підсумки жовтня

44987690_350374575521699_4775878744092966912_nМикола Мельник:

Ми починаємо чергове засідання нашого клубу, яке присвячено останнім політичним тенденціям. Я хотів би відмітити декілька із них. Перше це звичайно «страсті» по Томосу. Нарешті представники кафедри релігієзнавства змогли найти своє застосування у цьому суспільстві, тому що вони знали на відміну від інших експертів слово «анафема», «епітимія» та інші. Але, фактично відбувається спекулювання на цій тематиці, президент постійно заявляє, що в нас вже є автокефалія, Варфоломій в Константинополі просто не коментує це, тому що він розуміє, навіщо це коментувати, коли йому церкву на Андріївському узвозі подарували в користування. Але хотів би зауважити, що те що зараз відбувається з темою автокефалії це звичайне паразитування на релігійних переконаннях українців, з іншого боку це все ж доволі важливий етап в житті українського суспільства – отримання автокефалії помісної церкви. Але до її отримання ще далеко, тому що, як було зазначено в рішенні Вселенського собору – автокефалія може надатися тільки після проведення об’єднавчого собору, а після останній заяв української православної церкви та української автокефальної православної церкви доволі сумнівними є проведення об’єднавчого собору хоча б між цими двома церквами. Тому питання отримання Томосу відкладається поки на невизначений час.

Бюджет. За проект бюджету на 2019 рік очікувано проголосували, втім він поки не є збалансованим. Найбільш цікавим стало те, що не змінюючи податкового законодавства, не змінюючи баз оподаткування Мінфін все ж таки намалював 130 млрд прибутку. Тобто з яких грошей це мало відбутися ніхто не знав, але слава Богу нещодавно Мінфін оголосив про наміри підписання угоди про кредит з МВФ на 3,9 млрд доларів, відповідно це якось збалансує наш бюджет, але не буде відповідати на основне питання: за рахунок чого українці надалі планують розвивати економіку. Тому що ріст ВВП на рівні 3% це замало, з іншого боку після намірів Росії ввести санкції проти України (на Російську Федерацію в нас залучено 10 % експорту), то росту ВВП у 2019 році ми взагалі не побачимо.

Мінські домовленості. Мінські домовленості продовжують нікуди не рухатись. Вони, як бабуся яка померла, але квартира з субсидіями ще є. Тобто всі онуки, тобто вся четвірка норманського формату каже що мінські домовленості вони є, але фактично їх виконати не можна. На разі йде спекулювання на тему введення чи не введення миротворців, але в принципі, як ми півроку назад казали – на разі не визначено навіть формат введення миротворців. Окремо слід зазначити, що на разі перемовини про миротворців на території України проходять без України в форматі Волкер Сурков. Наш МЗС може довго наполягати на тому, що Волкер погоджує будь-яку свою заяву с позицією МЗС України, але це дуже далеко від правди. Наразі долю України намагаються вирішити без України.

 Україна та Угорщина. Україна не боїться загострення з Угорщиною по одній простій причині, тому що український МЗС прекрасно розуміє, що не світить нам в НАТО найближчі 10 років. А відповідно керуватися поведінкою, відповідно до країни яка нам щось там буди забороняти непослідовно. Тим більш українська влада може на цій темі спокійно паразитувати. Як з одного боку Фідес потрібен постійно зовнішній ворог для того щоб підтримувати свій рейтинг. Так і чинній владі потрібен зовнішній ворог, щоб мобілізувати свій електорат. В цьому випадку Угорщина також підходить. Тобто останні заяви, публікації в ЗМІ – це Україна між двох ворогів.

Якщо говорити про світові тенденції, то доволі цікавим є те, що в США відбуваються проміжні вибори. Знову ж я не готовий прогнозувати хто на них переможе республіканці чи демократи. З одного боку у республіканців є дуже великий плюс, тому що вони показують що дійсно за часів Трампа ріст економіки збільшився, у цьому році вже 3,9 % ВВП, це найбільший ріст за останні 15 років. З іншого боку демократи продовжують паразитувати на темах сексуальних домагань та тим, що республіканці не всі права поважають. Тобто якщо республіканці кажуть про політику доцільностей, то демократи продовжують гратися в політику цінностей. Все ж таки думаю тут буде перевага на боці республіканців.

44950362_1738445082931606_8443052409898401792_nСергій Биков:

Насправді останній місяць він показав, що діюча влада веде планову політику для зубожіння українського населення і казати про те, що вона є непослідовною чи недолугою чи неспланованою нажаль не доводиться. Про це говорить і у тому числі рішення Кабінету міністрів про підвищення тарифу на газ для населення на 23,5 %. Це подавалося людям як екстрене засідання, яке було скликано за годину чи півтори. Тобто тільки о 16 годині у п’ятницю 19 числа було опубліковано анонс, що відбудеться вже о 17 засідання уряду і відповідно створювалася така ширма, ніби це все таке екстрене, позапланове. Насправді ж це засідання було заплановане. Воно було заплановане на Банковій з однією простою причиною, аби 19 числа ухвалити рішення про підвищення тарифів, та створити додаткові перепони парламенту заблокувати цю постанову. Оскільки ми знаємо, парламент може ухвалити мораторій на підвищення тарифів, що парламент і планував робити насправді. А коли це відбувається в вечір п’ятниці о 5 годині, коли скорочений робочий день, коли в парламенті нікого вже немає фактично, і так п’ятниця в нас не досить такий пленарний день, оскільки більшості парламентарів насправді в залі немає, незважаючи на ту кількість зареєстрованих депутатів, що висвітлюється на табло. Відповідно ми бачимо, що є два тижні, коли парламент з високою часткою вірогідності не буде засідати, а наступне планове засідання парламенту вже відбудеться 6 числа, тобто через 5 днів після вступу у дію постанови уряду про підвищення тарифів. І відповідно вже у Парламенту не буде можливостей заблокувати цю постанову. Саме тому низка опозиціонерів звернулася до керівництва верховної ради аби провести позачергове засідання парламенту до вступу у дію постанови уряду Гройсмана. Але в мене є великі сумніви, що протягом наступного тижня буде це засідання скликано і воно відбудеться, оскільки нажаль діючий президент насправді контролює більшість парламенту і він це послідовно демонструє і насправді ті ситуації що відбуваються сьогодні та спроби відмежуватися президента України від питання тарифів і виступати ніби на захист громадян, захист соціально незахищених верст населення вони є досить недолугими з однієї простої причини, оскільки президент фактично  має вплив на уряд не тільки через наявність власних міністрів, які призначаються за його власним поданням, але і згідно з його заявами оскільки нещодавно президент України заявив, що він вимагає від уряду і він дав доручення уряду розширити програму субсидій у проекті бюджетів на 2019 рік, хоча насправді проект бюджету було розроблено згідно з позиціями адміністрації президента і коли вона проводила погодження проекту держбюджету який подавався урядом до парламенту ця позиція могла бути відкорегована ще на початку, але як ми бачимо у тому проекті держбюджеті який зареєстровано в українському парламенті ми бачимо скорочення субсидій на 22 %, що у паралелі з підвищенням тарифів створить суттєві проблеми для соціально вразливих верст населення. Тобто газ це ж не просто якийсь ресурс який можна відключити, від нього відмовитись і його мінімізувати. Вартість газу вона входить і не тільки до вартості опалення, гарячого водопостачання це і в тому числі вартість електроенергії, оскільки газ становить близько 20% у вартості виробництва електроенергії, то відповідно ми будемо бачити підвищення тарифів на переважну більшість комунальних послуг, які надаються українським громадянам. Тобто президент України фактично цими спробами відмежуватись він повторює за своїм північно східним колегою президентом Російської федерації ту саму політику, яку проводив Путін у час коли піднімався пенсійний вік в Російській Федерації. Він сказав, що Це все Мєдвєдєв, я гадав, що він класний пацан, а він бачите яким виявився антинародним прем’єр міністром. Тобто сьогодні вже відбуваються спроби зі сторони українського президента нажаль і це таке мавпування якщо хочете російської політики з українським контекстом.

Ще одна тенденція яку ми спостерігали протягом останнього місяця це перехід від естетичних понять у програмах політики до соціально економічної складової, до соціально-економічного контексту навіть заявами президента України останніми відповідно до розвитку взаємодії з Білорусією, відродження річкового шляху від Варяг у Греки, яке буде обговорюватися під час найближчої зустрічі з президентом Лукашенком. Воно як раз і говорить про те, що йде перехід від естетичних сентенцій щодо віри та мови до якраз соціально-економічної проблематики. Опозиція також робить акцент на соціально-економічних проблемах, оскільки вони насправді можуть генерувати високі відсоткові показники для них. І тут ми можемо виділяти не тільки Юлію Тимошенко, яка скликала та провела мітинг біля АП і котру в цьому мітингу підтримали представники Радикальної партії Олега Ляшка, і інших опозиційних сил. Але ми можемо побачити і діяльність Сергія Тарути, який постійно акцентує увагу на програмі розвитку України «Україна 2030», також ми бачимо певні пропозиції від ОпоБлоку, котрі також носять виключно економічний характер і все менше торкаються естетичних питань. Насправді, це є позитивом, оскільки прагматизм та здоровий глузд на виборах Президента 2019 року має зайняти першість, але ми можемо прогнозувати, що у другому турі зійдуться умовний естет та прагмат, і українці будуть вибирати між естетичним голодом та прагматизмом. Ось такі висновки.

45003817_269721050354620_5360394518581477376_nАнтон Кучухідзе:

Що стосується зовнішньої політики, то за великим рахунком жовтень не приніс великих результатів, тим паче проривів для України. Повністю погоджуюсь з паном Миколою, що Мінські домовленості не працюють. Увага вже менша, і Мінський процес та розмови про миротворчий контингент вже злились вже в механізм тиску на Російську Федерацію, бо Росія блокує виконання цих зобов’язань, плюс непідконтрольні території і Україна не виконують те, про що говориться в Мінську. У той самий час,  Київ демонструє видимість виконання Мінську 2.0 перед американською стороною і міжнародною спільнотою, щоб більше звинувачувати російську сторону. Однак прогресу за рік не буде і це звичайний важіль, щоб вводити санкції проти Росії. Тобто, з домовленостей, які потенційно могли щось врегулювати, вони стали механізмом тиску. Це головний результат, який ми бачимо на сьогодні по Мінським домовленостям. І жодного прогресу не додає Мінському процесу вихід пана Кучми з робочої тристоронньої контактної групи. Його фігура була важливою, бо його сприймала інша сторона і про щось можна було домовлятись.

Що стосується МВФ, то з одного боку – вирішили питання щодо підняття ціни на газ, однак є багато умов, які необхідно виконати і дійсно тому Президент зачепився за субсидії, як політичну технологію. А з іншого боку, ці субсидії прописані в Меморандумі з МВФ. Тобто, МВФ дуже грамотно прописує свої документи, що немає однобічного тлумачення якогось рішення. Коли нам розповідали про пенсійний вік, як вимогу МВФ, то нам не сказали, що в офіційному документі було прописано наступне: «лише підняттям пенсійного віку питання дефіциту бюджету вирішене не буде». Тобто, має бути податкова реформа, економічна, боротьба з корупцією і т.д., і лише тоді можна казати, що врегулювання питання пенсійного віку може призвести до якихось результатів. Тому, певною мірою однобічне прочитання меморандуму і вимог МВФ залишається і ті кошти, які нам виділяються, треба розуміти, вони підуть не на розвиток економіки, а на погашення кредитів, пік яких буде в 2019 році. І за різними даними, близько 40% бюджету треба буде віддати на зовнішнє заборгування. Тому ми побачимо, як заявляв Уряд, потенційні перемовини за нову програму допомоги від МВФ, або ми побачимо якусь іншу стадію реструктуризації боргу України, бо зростання економіки в наступному році не буде, а тому звідки віддати такі кошти – поки питання відкрите, і проект бюджету не відповідає на ці питання. Тому ми входимо в цікаву фаза, яка буде політтехнологічно вигідна владі.

Що стосується україно-угорських відносин, то попри всі заяви, які ми отримали від пана Клімкіна, насправді до потепління у відносинах ще далеко. На зустрічі пана Сійярто з Генсеком НАТО, перший сказав, що Україна не виконала домовленостей стосовно Закону про освіту, тим більше, ця проблема посилюється тим, що угорці переживають за закон про мову, де не враховуються, за їх словами, права нацменшин, і тому на офіційному рівні він сказав, що оскільки Україна не виконує свої зобов’язання, то і ми не будемо нічого виконувати. Таким чином до потепління відносин ще далеко, і враховуючи те, що питання мови стало офіційною технологією влади, то я не думаю, що можуть бути якісь значні і прогресивні рішення по даному питанню. Хоча, виявляється, що рекомендації Венеціанської комісії інтегровані в наше законодавство, Указом Президента «Про річну національну програму під егідою комісії Україна-НАТО». Тобто, було взято всі рекомендації і внесено до законодавства. І ніби все правильно, але трішки не так, бо вибори. Тому, поки важко говорити, проте якщо рішення про зміну назви посади Уповноваженого по Закарпаттю буде змінено, то це крок на зустріч одна одній в цій дискусії.

Що стосується міжнародної політики, то найбільшими топовими темами є США та РФ, та ймовірність введення нових санкцій проти Росії вже з багатьма ознаками. Думаю, всі вже помітили, що коли йде ймовірна зустріч між паном Трампом та Путіним, або іншим лідером, американці викидують проблемну тематику і починають на неї тиснути. Це вже такий стиль Трампа: введення санкцій і постійний тиск на сторону, з якою намагаються домовлятись. Вихід з договору про ракети середньої і малої дальності – тема не нова, дискусія про розширення цього договору йде з 2007 року, і жодного прогресу за 11 років не було досягнуто. Тому я думаю, що на зустрічі 11 листопада це питання вирішити не вдасться.

Минулого тижня пан Трамп заявив про те, що німецька сторона ніби гарантувала покупку відповідного об’єму зрідженого американського газу. Це була лише його заява, але якщо це так, то можна вважати, що Північний потік-2 відбудеться, бо це механізм тиску на німецьку сторону для того, щоб забезпечити продаж своєї продукції. Тому, якщо німці взяли зобов’язання закуповувати той об’єм газу, який задовольняє американську сторону, то, на жаль, цей проект може бути реалізований.

Наталя Гузь:

Ще хочу додати по міжнародним відносинам, що стосується України та Ради Європи. В жовтні всі активно почали говорити про те, що Україна ніби то перемогла, і проти Росії не будуть скасовані санкції, російську делегацію не повернуть до ПАРЄ, але насправді це не перемога України в повному розумінні, бо:

-по-перше, рішення по Росії не прийняли, а його просто відклали в часі, і воно буде вирішуватись у 2019 році;

– по-друге, це не є перемогою України, бо на відкладення прийняття рішення вплинули досить жорсткі висловлювання Ягланда на підтримку Росії та його прагнення обмежити ПАРЄ в її повноваженнях, що зрозуміли представники країн-членів в ПАРЄ і, так би мовити, «запротестували»,

-по-третє, самі країни-члени ПАРЄ вже нарешті почали глибше розуміти суть конфлікту,  бо парламентарів почали інформувати про нього, а вони нарешті почали вникати в суть справи,

– по-четверте, це не так перемога України і всієї делегації, як конкретно пана Ар’єва, бо саме він найбільш емоційно і сильніше «б’ється» за вирішення цієї проблеми.

Окрім цього, варто зазначити, що самі європейці вже почали розуміти, що потрібно примушувати Росію грати за правилами, які встановлені в самій Раді Європи та ЄС, а не йти їй на поступки, бо РФ проводить досить конфліктну лінію і це вже простежується навіть на Азовському морі. І бачачи те, що там може бути новий конфлікт, Європаламент прийняв резолюцію, в якій зазначається необхідність створення посади спеціального представника Європейського Союзу по окупованому Криму і Донбасу, в юрисдикцію якого буде додана і ситуація в Азовському морі.

Денис Матюк:

 по санкціям, додав би, що 22 жовтня Путін підписав указ про введення дзеркальних санкцій по Україні. Цікаво, що цей указ з’явився після оприлюднення прес – служби СБУ інформації про санкції проти компаній, що возили міндобрива на Л/ДНР. Але на сайті Адміністрації Президента відсутній указ про введення санкцій, так як і рішення РНБО. Більше того, вітчизняні ЗМІ зробили новину лише з прес релізу СБУ. Ні фінального переліку компаній, ні самого указу немає. Так як і в указі Путіна інформації теж немає, лише доручення уряду розробити списки з компаніями. За декілька днів до цього внесли в санкції російське підприємства з усіма заводами Єврохім. При тому, що українські дочірні підприємства цієї компанії в санкціях вже давно, а російські лише зараз. Хоча це не заважає вільному продажу продукції цієї компанії в Україні. Так як і продукції «Фосагро», підприємство яке також вже давно внесене в список санкції.

45003817_269721050354620_5360394518581477376_nАнтон Кучухідзе:

В 2015-2016 році був указ президента який ввів рішення РНБО про санкції проти російських фізичних та юридичних осіб. Частина відкрита була, а частина засекречена. Тут в іншому питання. Чому Росія так пізно відповідає? Я думаю, що насправді тут багато питань по санкціям, ніби то в списку є, а механізм контролю і реалізації умовний. Ми можемо прийти до висновку, що таким чином просто тиснуть на компанії, або витісняють ті, які тут не потрібно.  Однак якщо говорити про РФ, вони якось в дуже символічний період прийняли цей указ, зараз це може стати механізмом цілої політичної технології, коли влада або опозиція почнуть просто називати прізвища з цього списку. Бо відверто кажучи, Україна для Росії не є основним ринком збуту. В кращі часи це було 7-8% від всього товарообороту Росії. Якщо газ, то можливо. Економічної сторони питання набагато менше, я просто думаю, що почнеться рознос тих чи інших політиків, коли ми побачимо список. Це важелі впливу перед виборами які будуть.

Микола Мельник

я послідовник ідеї, що між Кремлем і Банковою відбувається прекрасна комунікація і комунікатором є Віктор Медведчук. Про це говорять багато фактів. Факт перший, у нього тут бізнес. Він спокійно купує політ проекти, канали, інші активи. по-друге, це те, що весь указ про санкції РФ буде направлений на те, щоб український Президент почав збільшувати свої рейтинги на постійній антиросійській риториці.

44987690_350374575521699_4775878744092966912_nХоча введення санкцій РФ проти Українського бізнесу вважаю позитивним. Нарешті, українські підприємства не будуть страждати від торгівлі з окупантом. Нарешті пан Жебрівський який хоче дійти до Кубані перестане страждати, що його фабрика «Фармак» торгує з окупантом. Єдиний хто постраждає від цього доволі серйозно, це завод «Інтерпайп», та металургійна промисловість. Оскільки галузь орієнтована на ринки Росії і Китаю. Але на війні не без втрат.

Щодо ціни на газ, погоджуюсь з паном Сергієм, це була запланована ситуація, єдине, що вони зробили також прогнозовану річ, спочатку Уряд заявив що «ціна на газ може піднятись на 70-80%», фактично підняли на 23,5% і сказали, що це перемога, «ми боролися за вас, за долю кожного українця». Це було заплановано, і більше того, Гройсман не збрехав сказавши, що до кінця опалювального сезону тарифи піднімати не будуть.

Щодо прогульників в ВР, мені сподобалась заява пані Ірини Геращенко, яка сказала «от бачите в залі 16 людей, але немає людей які популістично закликають ходити депутатів на роботу». М’яко вирішила пройтись по Юлії Тимошенко, при тому абсолютно не звернула увагу, що 220 людей з коаліції тупо не дійшли в цей момент на роботу.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *