Ранкова кава з політологами: підсумки жовтня

Микола Мельник:

Жовтень був доволі цікавий на події. Я хотів би виділити три головні події-тенденції. Перше це звичайно смс-секс-скандал.

Як на мене,  Єдине чим мали займатись слуги в Трускавці – це навчитися не палитися перед журналістами. Вивчити як таблицю множення правила поведінки в стінах Парламента. На жаль, смс-скандал свідчить про те, що вони не навчились робити навіть елементарні речі. Попри велику кількість зальотів, головним фронтменом цієї теми став все ж Богдан Яременко. Який окрім визначного лібідо, продемонстрував повне невміння комунікувати з суспільством, звинувачувачуючи журналістів у встручанні в особисте життя. Кожна наступна теза вбивала його далі в землю.

Другий тренд або подія – це явний розкол який відбувся між крилами «Слуга народу». І цей розкол, або скоріше боротьба між окремими групами впливу вилився в скандалі навколо хабарів у фінансовому комітеті. І тут, особисто я вбачаю, хіба не вперше вадлу медійну спецоперацію з боку Арахамії, який до цього часу вів ебе доволі пасивно в боротьбі з О.Дубінським, та його друзями. Це так званий скандал щодо оплати за голосування в комітеті. В той же час Дубінський дуже вдало її обіграв, влаштував концерт з «поліграфами» і змусив Арахамію ще й виправдовуватись.

Скск-смс-скандал, звинувачення в гейхарасменті Гончарука, звинувачення в хабарництві – це все деталі одного пазлу внутріпартійної боротьби в середені «Слуг».

Можна констатувати, що є стала криза між групами «слуг народу», яка, на жаль, для них виходить в публічну площину. Вони вже грають не на пониження персонального рейтингу окремого недополітика, а мінусують всю групу.

Третє чим запам’ятався жовтень – це звичайно епопея з розведенням військ на Сході України. І тут на стільки значна медійно-емоційна складова, що мало хто задає питання, а чим все ж таки закінчиься це розведення.

Праві сили сконцентрувались на з’ясуванні між собою хто більший патріот. Ресурсів тут звичайно більше в А.Авакова, інтереси, якого представляє «Азов» та П.Порошенка, з його «Об’єднаним штабом»

На жаль, вже ніхто не говорить про тактичні особливості того розведення, що відбувається. А відбувається те, що в Зеленського починає уриватись терпець, і він вже навіть не намагається демонструвати незалежність чи хоча б сталість позиції. Те що війська в Золотому були відведенні до спливу 7-ми діб, говорить про те що у Зеленського уривається терпець. Він готовий приймати емоційні рішення для того, щоб отримати той результат, який він вважає бажаним для себе -нормандський формат. Чим це закінчиться він особисто не розуміє, але те, що він вже йде і готовий порушувати свої ж слова заради досягнення певної мети говорить про те, що в подальшому ця тенденція буде тривати і посилюватись. Якщо зараз до розведення не стріляли 6 днів, то потім почнемо розводити, коли не стрілятимуть 5 днів. У будь-якому випадку він чітко окреслив, що для нього головним є Нормандський формат і він буде до нього йти.

І на останок хотів згадати Державний бюджет, який багато хто називає бюджетом розвитку, але коли я особисто почав дивитись цифри, то не побачив того, про що говорить пан Гончарук. Більше того між першим та другим читанням вони примудрилися збільшити дефіцит бюджету, збільшити гроші на обслуговування бюджету, якимось чином наростити дохід від сплати податків від прибутку, дохід від фізичних осіб, а також дохід від мита. Але ці цифри не підкріплені нічим.

Виходячи з їх риторики, зрозуміло, що вони спробують це досягнути за рахунок того що ринок вийде з тіні і боротьбою з контрабандою. Але тут ми маємо три дуже критичні обставини: це некомпетентність людей, які з цим боряться, а друге це те що в Україні це не вдавалося нікому.

Припущення, що в нас будуть гроші, тільки тому що ми поборемо корупцію і тінь, говорить про те, що даний бюджет далекий від реалістичного, а те що вони продовжують розміщати ОВГЗ, говорить про те, що за рік чи два в нас все ж таки настануть дуже великі кризи платіжного балансу і нам треба буде включати станок. Якщо коротко про тенденції жовтня, що переходять в листопад.

Геннадій Дубов:

Для меня главный показатель прошедших двух месяцев деятельности ВР – факт «кнопкодавства» со стороны депутатов Слуги. Объяснить этот поступок  с какой-то  рациональной точки зрения совершенно невозможно. Им вдалбливали, что так нельзя, показывали предвыборные ролики, им объясняли. Но не получилось…  Это говорит об уровне развития отдельных представителей правящей партии.  В этом смысле, проявила себя другая, более важная, проблема, – слабость руководства фракции: можно было пожертвовать двумя штыками, задав тренд развития политсиле и дав импульс построению партийной дисциплины. Они поступили иначе…  Очевидно, что забирать мандаты, как это декларировалось во время предвыборной кампании, оснований не было, однако исключение из фракции было в силах Слуги.  На мой взгляд, таким образом, Слуга утратила шанс перерасти в действенную структуру.  Этот тезис подтверждает последующий опыт. Не смотря на другие предвыборные обещания, имел место бунт на тему лишения депутатских гарантий, неприкосновенность пока так и не сняли, законопроекты про так называемый «императивный мандат» пропали из поля зрения.

На мой взгляд, момент нажатия зеленых кнопок «не за себя» – это начало смерти Слуги. Впрочем, не совсем понятно была ли она жива, но, с этой точки зрения, процесс умирания в любом случае запущен.

Медаль за глупость и отвагу в ноябре, без сомнений, уходит товарищу Яременко. Господин Герус, также за неудачные манипуляции с телефоном в зале ВР, по моей оценке, занимает почетное второе место. Хочу отметить, что при оценке действий Яременко,  СМИ упустили ключевой момент: заказ не полного «пакета» услуг и их средний ценовой сегмент, говорит об его честности больше чем полиграф.

В плане сути законотворческих инициатив, особое внимание обращает на себя Закон про незаконное обогащение. Для добросовестного правоприменителя он неплох, однако по факту в нем заложено много потенциально противоправных механизмов. Например, как по обыкновению случается в нашей правоприменительной практике:  условный глава сельсовета пишет хозяину завода – «привези мне кирпичей будку построить». В соответствии с буквальным с толкованием принятых норм, – это достаточное основание считать его бенефициаром завода, подавать иск в ВАКС, просить обеспечение иска и лишать реального собственника предприятия, по меньшей мере, на время рассмотрения дела.

Следует заметить, что примеры неэффективного применения более «слабых» механизмов уже «апробированны». Например, Межигорье уже 5 лет «висит» арестованным без судебного решения о конфискации.

 

Антон Кучухідзе:

Шановні колеги, радий усіх вітати. Радий нашій дискусії. Жовтень місяць був повний на шоу. Шоу було багато, конструктиву мало. Хотілося б сказати, що  за кадром залишилось багато речей.

Перша принципова річ – це те що, пташку Гончарука збили, а вона навіть не взлетіла. Тобто, я про 40% нарощування ВВП. Прогноз Нацбанку і МВФ, що зростання економіки за наступні два роки буде максимум 7,5%. Ви розумієте, що не завжди прогноз на 100% стверджується, можливо він буде меншим. Тому ось ця фраза про те, що наступний рік буде роком шаленого економічного стрибка залишається певним міфом, або такою великою надією «l have a dream”, яка поки що буде нездійсненною. Тому що якщо за наступні два роки 7,5 в найкращому випадку зростання економіки, то за рахунок чого наступні 3 роки економіка буде зростати фактично більше ніж на 30%, мається на увазі ВВП. Тому це перше, що залишось за кадром. Мало хто це аналізував, критикував.

Друга річ, яка залишилась за кадром цих всіх шоу, повій, скандалів та багато інших речей, до чого ми йдемо в газових перемовинах? Тобто наприкінці року закінчується контракт, наступний раунд відбудеться в листопаді, скоріше за все наприкінці листопада. Однак, вчора з‘явилася інформація, що Україна намагається забезпечити себе реверсними поставками з Румунії, наче б то вони вже домовились. Іде гра на підвищення ставок під час перемовин. Тому це або підвищення ставок, або це така певна програшна позиція до перемовин які не закінчились. Тому поки що не зрозуміло чи буде зафіксована певна кількість якраз таки обсягу газу, яка буде транспортуватись. РФ закидувала, що давайте підписувати на рік, бо через рік запускається Північний потік-2. І багато таких речей. Тому це питання відкрите, про це мало говорять. Тобто, замість того щоб депутатам якось вникати в це питання, вони вникають лише в, як один вже сучайний “класик” каже: «одих хлопчиків замовляє, інший – дівчаток».

Тому, на превеликий жаль, маємо таку розконцетрованість.

Інша сторона є позитивною для чинної влади, однак вона проходить не на їх користь. Це мирні перемовини. Зрозуміло що українська сторона зараз робить все можливе, що від неї залежить. Однак вони тупо програють навіть ті певні позитивні речі, які в них є: визнання від американців, підтримку від західних партнерів і навіть заяву пана Тейлора про те, що Україна може тиснути на Росію на перемовинах. Вони медійно просто програють цю всю історію з розведенням військових сил та засобів. Програють її активній меншості. Хоча, в принципі, за великим рахунком це можна було використовувати і на свою користь. Формулу Штайнмаєра можна було абсолютно інакше використати. Очевидно, мабуть, певна медійна частина команди відійшла від справ, хтось є геній в команді,який провалює хоча б одну якусь позитивну річ, по якій є хоча б якийсь результат, тому ще все решта – велике питання.

Тому ось така історія. Багато галасу. Результат такий, що багато шоу, навіть бюджетного діалогу як такого немає. Всі щось вичікують, і тому ніякого шаленого прогресу, який нам обіцяли його навіть не видно. Тому що впринципі будь-яке відродження економіки, якщо зараз говорити про економіку, воно починається з податкової реформи. Там є багато механізмів. Один з механізмів лібералізація податків, податкова амністія, подкові канікули, як завгодно, або створення вільних економічних зон. Нічого з цих механізмів поки що не видно, тому я думаю що ситуацію буде залишатись як хтось сьогодні написав, що якщо прогноз зростання ввп 3%, то який сенс було змінювати Гройсмана на Гончарука.

Тобто, в незалежності від прізвищ, політика залишиться більш менш такою як при попередній владі, бо не закладаються базові речі.

Сергій Назаренко:

Почемо з бюджету. Пан Гончарук про каже, що це «бюджет розвитку». Сподівався, до того як був опублікований текст, на приріст економіки у 40%, але по-факту що ми маємо. Ми маємо, що 38% доходної частини бюджету піде на обслуговування боргу, який є в України для повернення. Бо якраз на 2019-2020 роки приходяться пікові виплати. Причому на лютий. Зважаючи на таке шалене навантаження, складно говорити про якийсь розвиток, чи щось що там ще пан Гончарук хотів сказати.

З приводу чвар у фракції Слуга народу. За результатами цього всього можна сказати те що поступово пан Коломойський починає посилюватись. Він за допомогою того ж Дубінського намагається збити людей з ключових позицій, мається на увазі людей з фракції Слуга Народу які не є йому підконтрольні. Це теж історія з Яременком, той вже самий вплив на Арахамію. Можливо, він навіть залишить пост голови фракції після з‘їзду партії, який відбудеться 10 листопада. Тобто, Коломойський починає посилюватись. Він є хазяїном «золотої акціі» всередині фракції. Тобто,  без консультацій з ним не можуть прийняти жодного рішення.

Про ще одну людину, яка посилюється – це пан Аваков. Як казав наш колега на попередній зустрічі, про те що поставили вовка стерегти стадо з вівцями, Аваков виторгував собі за цей час два поста: керівник Одеської ОДА та Харківської ОДА. І я вважаю, що після такого посилення пан Аваков розпочне продовжувати нарощувати сили та позиції і наступною його жертвою буде пан Кернес. Зараз Аваков має свого голову ОДА, переспективу виборів, можливо дочасних і я вважаю що тиск на Кернеса буде лише посилюватись. Також потрібно відмітити деяке потепління у відносинах Авакова і Зеленського. Припинились акції добровольців. Аваков знайшов конструктивний діалог з Зеленським. Не було жодних провокацій у Харкові, коли Зеленський туди приїздив. Бо у Тернополі навпаки – там поліція не реагувала. А у Харкові силами МВС та СБУ було придушено ще в зародку.

З приводу розведення сил. Пан Зеленський бажає здійснити розведення, чого б йому це не вартувало,  бо це його передвиборна обіцянка і це його особисте. Бо він впевнений, що потрібно домовлятися, миритися, що не потрібно воювати. Тобто він зробить все, щоб це відбулося, незважаючи на те чи стріляють чи ні. Це якраз шанс для Петра Олексійовича який, напевно, буде організовувати вуличні акції з тими ж тезами які були про продаж інтересів України, про капітуляцію. Це все буде відбуватись якраз під час нормандських зустрічей, це все співпадає з роковинами революції гідності. Тобто, час якраз той що треба.

Петро Олещук:

Після того що вже було сказано щось іще говорити достатньо проблематично, тому що більшість проблем як на мене були охоплені, але єдине що хотів би зробити таку ремарку. Ми дещо втрачаємо достатньо значимий фактор як особистість самого президента. Тобто деякі речі, які особисто для нас виглядають малозрозумілими, вони можуть пояснюватись якимись його особистими міркуваннями. Ну наприклад, оця тема з розведенням військ, форсуванням виконання Мінських домовленостей, це як на мене його особисте. Він особисто, щиро переконаний що таким чином він досягне миру. Що це йог ообовязок, який на нього поклали громадяни. Що він зобов‘язаний це принести і це можна зробити таким чином. Але вобночас ми повинні прекрасно розуміти, що щирість в політиці це далеко не завжди найкраща статегія. Це до речі той момент, який показує людей, які не мають дуже серйозного політичного досвіду, з‘являються в політиці і їм все видається дуже поосто. От є прості кроки, які ти відповідним чином робиш, ти досягаєш певної мети. Але в політиці все не так просто і ти починаєш це розуміти через певний період часу взаємодії з політикою – прості рішення не завжди призводять до простих результатів. І впринципі в нас за моїми спостереженнями це стосується не лише команди чинногл президента, це стосується більшості політиків. В нас склалося таке магічне ставлення дипломатії. Що дипломатія це певний магічний ритуал. Збираєшся за якимось круглим столом в якомусь певному форматі, і в результаті цієї зустрічі проблеми вирішуються самі по собі. Треба лише її провести у черговому форматі, щось зібрати. Провести певні ритуальні дії, які принесуть певний результат. Насправді, нічого доброго з цього не виходить. Щоб ми не чекали від тих або інших форматів, дій, всеодно в основі всього лежать певні ресурси, які можемо використовувати для реалізації поставлених задач. І власне те, до яких результатів застосування ци хресурсів може призвести. І поки що говорити щ ов нас є якісь ресурси для того щоб доясгнути чогось, не те щоб позитивного, а того що буде виглядати більш менш прийнятно для України, наврядче можливо. Росія устами своїх не дуже офіційних, але впливових осіб озвучує чітко те чого вона зоче. Воа зоче щоб Україна пішла на достатньо серйозні поступки. Впершу чергу геополітичного характеру. в обмін на це вона може погодитись на символічне повернення над ОРДЛО. Знову ж таки, наскільки це в цій ситуації потрібне Україні. З іншого боку, а припинення бойових дій без жодних преферкнцій для Росії абсолютно не потрібне. Тому що вона одержить набір додаткових проблем у вигляді цих самих новоросів. А також втрата певного стратегічного засобу тиску на Україну і зрештою на весь світ погрозою дестабілізації ситуації в Україні. Тобто насптравді вае елементарно. Ти маєш певні ресурси, ти можеш їх застосувати, або ж обміняти на щось значиме. В Україні таких ресурсів набагато менше ніж в Росії. Розраховувати на те що презведе до сприятливого ефекту, навряд чи зараз можливо. З іншого боку, це певні теоритичні козирі в міжнародній дипломатії, в аспекті просування позиції, що україна реалізує мінські домовленості, а росія – ні. це може бути пквний ресурс, але наврядчи щось інше в цій ситуаціі. Певний примат таких легких кроків певний час ще домінуватиме в нас поки невдібудеться з‘ясування ситуації для осіб які ухвалюють певні рішення. І далі вае рухатиметься за тією схемою, за якою рухалося донедавна. Навряд чи хтось повірить в можиливість глобальних проривів найближчим часом, бо вони виглядають неможливими в цій ситуації. Але так або інакше ця тема буде просуватись, особливо на тлі реформ, які будуть сприйматись неоднозначно. Хоча які реформи можуть сприйматись однозначно. Хоча знову ж таки повертаючись до світосприйняття українців. На мою думку більшість наших громадян дещо своєріжно сприймають поняття реформи. Реформи це те що для них зроблятьщось краще. Як казали класики української політичної думки: покращення життя вже сьогодні.

Але реформи це як правило не покращення життя сьогодні і далеко не покращення життя вже завтра. Як правило вони означають визнання певних наявних фактів які в нас є. І не так погано що нова влада почала із визнання деяких очевидних фактів, що нажаль попередні політичні еліти робили вигляд що іх немає. Наприклад, те що земля у нас товари як і будь-якій іншій країні. Просто товар криміналізований, але всеодно товар як і все інше. Що певні соціальні виплати, пільги і т.д, давно перетворилися на фікцію. І достатньо серйозну систему викачування державних ресурсів, іх розпорошення і часто розкрадання. Що система соціального забезпечення не витримує жодної критики, так само перетворилась на фікцію. Те що вонм почали з визнання того що це фікція – це вже не погано. Але так само повинні розуміти визнання фінктивності цих самих цінностей воно вже викликає абсолютно бурхливу реакцію в українському суспільстві. Тому що ми до цих фікцій звикли. Ми вважаємо іх невідємним атрибутом держави, суспільства, тощо. Тож подальше поглиблення визнання фіктивності більшості того що в нас визнається за константу, воно так само популярності додавати не буде. І тут варинципі її можна намагатися балансувати шляхом, я бачив спроби балансувати це все шляхом презентації миру, в якості головноі цінності і головного досягнення. Але тут проьлеми які ми вже так само обговорювали. Насправді, ситуація дуже не проста, але політична реальність яка вибудовується, відрізняється від попередньої. І тому говорили про відповідні акції протести, дехто з політиків одержує можливості щоб нагадати про себе, все ж таки думаю якась нова реальність вимагатиме нових політиків. Я не буду казати якості політиків, тому що уе заїжджена фраза, яка використовується усіма недоречно. Але от нові виклики потребуватимуть нових політиків. Ми бачимо констуювання цих самих політиків. Поки це виражається в тому що дістають нового КВНщтка і починають його розкручувати. Зараз ми бачимо формування кумира нашої «ватної» частини суспільства. Молочного. Скажемо так це ліва опозиція. Тоді права опозиція за логікою має бути в особі Притули. Працювали в дуеті, знову зможуть працювати.

Але знову ж таки жарти жартами, в будь-якому випадку певне перезавантаження політичної еліти продовжиться. І прлдовжиться не лише в контексті цієї монобільшості, вона може переформатовуватись, змінювати своб конфігурацію шляхом відторгнення деяких елементів. Але я думаю ця тенденція пошириться на інші політичні сили, електоральні сегменти. Там з‘являються нові прекрасні обличчя. Наприклад, пані федина. Яскраве уособлення цього запиту на нові обличчя в іншому сегменті. Скоро таких нових обличь багато. Вони потрібно. Треба задовільняти цей попит, і вони буду його задовільняти. І коли ось це перезавантаження еліти закінчиться, ми скажемо:да, перезавантажили. Щось приблизно таке. Кожен в залежності від своїх власних міркувань. Тобто, ці всі тенденції продовжаться, і зрештою відбудуться серйозні зміни українського політичного ландшафту. Зміни – цене обов‘язково прогрес, чи покращення сьогодні – зміни це зміни. Зміняться і наче б то все буде по-іншому. Але чи викликатиме це позитивні емоції в тих хто до цих змін закликав.

Олександра Решмеділова:

Ключевая тема сегодняшнего дня –  это подготовка к разведению. Это может быть попыткой, чтобы нормандский формат состоялся. Насколько этот переговорный процесс для нас будет успешным мы скоро увидим, но у этого переговорного процесса есть еще и очень сложный прицеп – энергетический. В добавок ко всем проблемам, там только газовых переговоров не хватало…

Посмотрим удастся ли из этого что-то путное получить новой власти в актив. Будем надеется, что они докажут, что не зря они получили такой мандат доверия. Так что не будем со старта обрезать крылья, но надо понимать, насколько для станы есть основания верить в то, что этот крестовый поход окажется успешным.

Смотрите, РФ констатирует, что встречи до конца года не будет, возможно удастся переломить все-таки этот момент. Даже ноябрь не дарит нам уверенности как было анонсировано. Пока ясно место, это Париж, но совершенно не ясно время. Это по Минским соглашениям можно было тянуть кота неприлично долго за хвост, но по газу не удастся это сделать. Вопрос в другом, какие переговорные позиции отстаиваем? Удастся ли украинской стороне все-таки отстоять 55-60 миллиардов кубов газа и 10летний контракт? Или это будет все таки год и 30. Как торговаться?  Могут сказать, что мы вам дадим контракт на 2-3 года, устоит ли это нас, но забываем про стокгольмский арбитраж.

Россия будет стоять на том, чтобы максимально вынести Стокгольм за скобки, и вообще забыть про него. Они будут торговаться скидкой, они могут торговаться сроками. Но опять, если мы согласимся на краткосрочный контракт, хотя это нормальная практика, газовые контракты могут подписываться на короткое время, но для нас это фатально. Потому что через год – два с нами вообще ничего не будут подписывать, можем вообще потерять право какого то голоса. Украина будет отстаивать долгосрочный контракт.

Вопрос в другом, зачем так долго было чесать затылок, называется пушистый зверек подкрался незаметно, но он же был виден из далека. И пути обходные газопроводы строились не за один день, и даже не за эту каденцию власти, хотя им все будут закидывать и шапками бросаться, что во всем виноваты они. Многоуровневый процесс, не простой. У меня лично немало вопросов к переговорщикам. Точно ли группа переговорная по газу может комплексно отстоять интересы Украины, чтобы нам не было мучительно больно. Или они будут отстаивать свои премии, которые итак уходят за океан родителям. Этот комплекс переговорных процессов анонсированных на осень, он конечно потихоньку сползает по срокам. Знаете, сначала это был конец лета, начало осени, средина осени. Мы так можем и до конца года тянуть, не понятно, чем закончится. Но это крайне важно.

Внутренние перипетии. Местная кампания будет скорей всего очередной, чем внеочередной. Не по зубам оказался орех. Возможность либо совсем раскусить и потерять остатки зубов, либо отложить эго немножко. Все идёт к тому, что все будет по календарю. Но опять-таки. Выборы просто местные по календарю, или выборы вместе с неподконтрольными территориями. Якобы из уст разных спикеров «Слуги народа» чаще всего проговаривают выборы и на неподконтрольных территориях. Но вопрос, а как вы это хотите сделать? Мне очень интересно посмотреть, как это будет сделано. Много вопросов и к безопасности и к остальным факторам. Я не говорю об остальных пунктах Минских соглашений. Но как вы собираетесь реализовывать выборы? Какое будет дополнительное законодательство? Не только про особый статус, а именно про проведение выборов в таких ситуациях. Мне интересно кто, той смельчак, который повесит украинский флаг на каждом избирательном участке. Я хочу на них посмотреть. Количество доступа наблюдателей, журналистов, кто поедет туда обеспечивать демократический процесс волеизъявления. Много вопросов…

Какой бюджет закладывается. В бюджете четко будет видно какую они себе видят местную компанию. Интересно, что они так проголосуют и как по процедуре пройдёт бюджет: два чтение три чтения. Мне очень интересно. Потому что по логике они все будут делать, как всегда, по быстрее, эта такой бюджет как бы отчёт ради отчёта. Как обычно делают грантовые организации они стараются отчитаться, сделать эффект видимость деятельности, а не саму деятельность. Поэтому бюджет такой. Но в нем всегда видно, где деньги лежат и кто за это будет платить. Также как и деньги на Донбасс. Их там нет.

Поэтому эти все вопросы понятны, но не смотря на все эти проблемы рейтинг власти позволяет вести себе достаточно вальяжно. Оппозиция сидит молча, относительно, не кусается, выжидает, смотрит, потому что сегодня стартовать рано, а завтра может быть поздно. Пока все наблюдают. Внутреннее процессы такими успехами, как отличились «слуги народа» в октябре, им даже враги не нужны. Они сами себя могут расколоть, догрызть. Посмотрим, насколько они сделали выводы. Сейчас будет съезд. Если мы увидим какие-то внутренние фильтрационные процессы, это прекрасный повод сделать самоочищение. Мы всё осознали, это плохо, этих выгнали, этих добавить, новых набрать, все почистить.

Если версия 2.0 будет условно получше, обновлённая. Это как обновление программного обеспечения. Улучшит работу и имидж. Если «слуги народа» вовремя сделают апгрейд, у них есть шанс сделать вид что мы осознали, исправились и держим руку на пульсе. Если закроются и сделают вид что это не о них, то будем видить насколько они инкапсулированные, насколько они потеряли связь с реальностью и с своим избирателем. Понятно, что можно сколько угодно делать экшен, разные фишки, как полиграф полиграфович. Но этого рано или поздно будет мало. Я вообще считаю, что надо сдавать дополнительные анализы, не только анализ крови, а смотреть на сколько повышена сексуальная активность у депутатов. Надо ж понимать, чем они будут заняты. На ровне с анализом мочи, крови и на сахар, еще спермограмму. Будем знать о них все.

Сказать, что все критично плохо? Все также, ровно. Они могут нам это состояние перманентного пушистого зверька стабилизировать, такой будет стабилизец. Как бы ни плохо, и ни хорошо, в экономике такое сделать, и в политике. Вот расстановка сил понятна, вроде всех все не устраивает, но и поменять нельзя. И вот это состояние вещей может нас ждать достаточный период времени, насколько их хватит, насколько голь на выдумку хитра…

Прекрасно справляется с ролью громоотвода Богдан. Если его не существовало – его надо было бы придумать. Не надо было даже премьер-министра изобретать. Надо кому-то поворчать. Вахтовый метод. Если Богдан отдыхает – появляется Яременко, отдыхает Яременко – появляется Тищенко. Следующий. Так можно бесконечно долго аккумулировать негатив и не спускать его на президента. Потому, что он отвечает за все в государстве, и персонально несет ответственность за все, этот весь негатив может падать на него. А так он на него посредственно падает, тень от происходящего, а не сам негатив. Президент держит свой рейтинг. Показатели 66-67% реалистичены. если резко 55 не будет, значит они зафиксировались, дальше будет стабильность.

Богдан Бондаренко:

Справді тем які підняли багато. Але є новини, які не стали новинами. І це може дійсно бути найважливішим. В цьому контексті проблеми «Cлуги» пішли через те що вони не поставили, не спробували добити, проект 1037 на голосування – імперативний мандат, в першій неділі вересня, коли це треба було робити. Це був би не конституційний закон, це була б проблема. Це було б погано, але це б стримало фракцію. Імперативний мандат – це перший чинник, другий – депутатська недоторканість залишається в тому вигляді.

Як утримати фракцію окрім адміністративних методів? Відповіді не знайдено. Тому що модель самих проблем закладена в модель формування слуги народу. Поки що єдине шо стримує – вони не будуть перти проти президента. Але вічно цього відбуватись не буде. І історія з громовідводами буде працювати стільки скільки може, але їм прийдеться щось робить. Якщо вони будуть приймати резонасні рішення – будуть наражатись. Їх єдиний плюс, якби вони ідіотськи щось не робили, часто дії їх опонентів ще дурніші. Якраз ситуація в цьому плані на їх користь. Подивитись чим займається активна опозиція у вигляді Петра Порошенка, або Медведчука, стане зрозуміло –  Нема лінії стратегії. Найбільшу стратегію має телеканал Зік. Вони вибрали слабку тему, вони взяли тему свободи слова. Та вони будуть обговорювати її доки вона не відсохне і це вірно, особливо враховуючи що у слуги народу буде стояти питання про ринку землі, по бюджету, по тарифам

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *