«Північний потік – 2»: українські газові перипетії та перспективи

preview_w640zc0Історія із тим, що Ангела Меркель заявила, що «Північний потік – 2» не може бути реалізований без збереження України як країни-транзитера», яку розтиражувала «Українська правда», та «Нафтогаз» з Коболєвим, не досить відповідає дійсності.

На справді Меркель заявила наступне: «Північний потік – 2» не може рухатись далі без чіткого розуміння України, як країни-транзитера». Відчуваєте різницю? Ангела Меркель провела телефонну розмову з Володимиром Путіним, в якій наголосила, що ситуація, при якій «Північний потік -2» позбавить Україну статусу країни-транзитера неприпустима. І знаєте що? Вона права. Більше того, «Газпром» із радістю погодиться на ці умови. Поясню чому. Наразі Україна транзитує 90 млрд.куб.газу. «Північний потік – 1» має проектну потужність 55 млрд.куб/рік. І може збільшити за потреби свою потужність до 61 млрд.куб/рік. Проектна потужність «Північного потоку – 2» буде складати 55 млрд.куб/рік. Тобто, з будівництвом «Північного потоку – 2» в України фактично буде забрано 55-60 млрд.куб від транзиту. Відповідно, Україна залишить собі транзит у розмірі 30-35 млрд.куб. Збитки українського бюджету будуть становити 2 млрд. доларів/рік за транзит. Але, відповідно до європейської логіки і завірянь, Україна залишиться країною-транзитером, більше того, через Україну продовжить іти порівняно велика доля транзиту. Пікантності питанню бути чи не бути «Північному потоку -2» надає те, що з одного боку, по 5 млрд. доларів в цей проект вже інвестували західноєвропейські компанії Uniper, Wintershall, Shell, OMV and Engie, а з іншого боку – в угоді про Асоціацію, яка ратифікована всіма країнами-членами ЄС чітко зазначено, що країни ЄС мають враховувати інтереси України та транзитні можливості української ГТС під час розгляду питання будівництва будь-яких газопроводів в обхід України. Та через те, що формулювання не досить конкретні, країни ЄС скоріш за все спокійно проігнорують Звернення Верховної Ради України до міжнародного спів-товариства щодо неприпустимості будівництва газопроводу «Nord Strean – 2», обмежившись загальними фразами про занепокоєння через те, що виявляться «Nord Strean – 2» має політичний підтекст, але далі «занепокоєнь» справа не піде. Європа зрадить Україну так само, як і зрадили нас країни-гаранти суверенітету відповідно до Будапештського протоколу. І в боротьбі між цінністю виконання Угоди, яка окроплена кров’ю українців, та доцільністю отримання прибутків, європейці навряд чи встануть на бік українців.

На мою думку, поряд із боротьбою проти будівництва «Nord Strean – 2» Україні вже зараз слід почати тиснути на ЄС використовуючи всі можливі засоби, щоб зупинити будівництво «Південного потоку», тому що, якщо він буде збудований, із пропускною потужністю хоча б 30 млрд.куб/рік, то Україна може залишитись взагалі без транзиту. А взагалі-то, кожний політик, який приходить до влади, розповідає, що Україна має диверсифікувати джерела отримання енергоносіїв. Всі від Порошенка до Тимошенко закликали владу і самих себе, до диверсифікації джерел імпорту газу. Але, на жаль, реальних кроків, за останні 8 років зроблено не було. І тому, Порошенко з Коболєвим можуть звинувачувати Європу у тому, що вони всі «агенти Кремля», але правда прозаїчніша. Влада витратила останні чотири роки на брехню про те, що ми не купуємо російський газ, і не ввели санкції проти «Газпрому», на відміну від Європи.

Микола Мельник, експерт Аналітичної групи “Левіафан”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *