Перспективи нового політичного півсезоння

МИКОЛА МЕЛЬНИК:

41644214_2125129264481813_2505989412920229888_nВізьму на себе хоробрість розпочати наш круглий стіл про те, що в українській політиці відбудеться в період від сьогодні і до 31 грудня 2018 року. Очікується політизація державного життя і повне підкорення управлінських рішень політичній доцільності. На жаль, наразі Адміністрація Президента використовує практики, які були завжди з одного боку найгірші, а з іншого боку – сталі: коли державний  апарат, починає працювати на вибори.

КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА

Президент України вніс законопроект про зміни до Конституції  України в частині закріплення напрямків зовнішньої політики України в частині інтеграції до європейської спільноти та Північноатлантичного Альянсу.

З одного боку, наша зовнішня політика ґрунтується на необхідності вступу в ЄС і НАТО. Якщо 2014 році була теза: в ЄС, бо не в Митний Союз, то зараз уже зрозуміло, що в МС ми вже не підемо, а які ризики є при вступі в ЄС – ще не зрозуміло. Щодо вступу в НАТО, то це доцільне рішення, але в найближчу п’ятирічку Україні це не світить, бо в нас не вирішені територіальні питання з Росією, ми навряд чи доведемо свою армію до стандартів, і до того ж не всі члени НАТО бажають бачити Україну.

З іншого боку, є питання, чи потрібно закріплювати курс до вступу у політичні та військові союзи в Конституції?! На мою думку, ні. Багато країн інтегрувалось в НАТО і без цього, і прекрасно співпрацюючи з іншими країнами. Внесення змін до Конституції – це політтехнологія, покликана об’єднати суспільство навколо ініціативи Президента і є звичайним маніпулюванням. Цікаво, що зміни до Загальної частини Конституції абсолютно протирічать «Прикінцевим положенням», адже з одного боку прописано, що наша мета – вступ у НАТО (а членство в Альянсі передбачає перебування його військових баз на території країни-члена), а з іншого (в Прикінцевих) – військовим базам забороняється розміщатись на території України. Відповідно, буде теза: ми скасовуємо норму, а отже в нас не буде загроз, які в нас були з Севастополем. Але в той же час не зрозуміло, як буде реалізовано вступ до НАТО.

ВИБОРЧІ ПЕРЕГОНИ

До виборів у нас лишилось 7 місяців і вже скоро розпочнеться дуже активна фаза – тотальне задіяння медійних, фінансових та інших ресурсів, як для боротьби за медійне поле, так і для створення нових меседжів і нових смислів від будь-яких політичних сил. Засідання нашого Парламенту перетвориться на обмін взаємними підколами, образами та висвітленням з трибуни думок, які не матимуть нічого спільного з безпосередньою діяльністю Парламенту як  законотворчої структури. Як наслідок, ми можемо отримати недієздатний Парламент, і хоча він мав проблеми і на цьому тижні, але Андрію Парубію все ж вдалося владнати ситуацію. Яким чином? Просто на четвер були винесені питання на голосування, в яких можна було досягти погодження з усіма фракціями та партіями, – питання міжнародних угод. Та якщо подивитись на те, що нас чекають голосування за зміни до персонального складу ЦВК, де є багато непогоджених позицій між Президентом і фракціями, та бюджет на наступний рік, то навряд Парламент зможе продемонструвати ту ж одностайність, як і в ратифікації міжнародних угод.

БЮДЖЕТНА ІСТЕРІЯ

Україна входить в бюджетний процес, і до 15 вересня має бути внесений проект Бюджету, який навряд буде поданий вчасно, та й взагалі вчасно прийнятий. Відповідно до звітів ДФС, в Україні йде недовиконання доходної частини Бюджету: за перше півріччя – 15 млрд грн., за друге – ще немає статистики, але є тенденція недоотримання доходів до бюджету. Така ситуація склалась в перше за п’ятиріччя, бо зазвичай закладають занижені показники в дохідну частину Бюджету. Наразі ж або вирішили не використовувати стару практику, і показали реальні цифри і доходи, або ж справи дійсно дуже кепські. Якщо виходити з того, що ми залучили останній раз євробонди на суму 750 млн.дол по кредитній ставці 9,1% при тому, що мали заплатити за розміщення ще 1% від вартості (тобто отримали євробонд за 10%), то це дуже великий відсоток, який свідчить про передістеричний стан на рівні Мінфіну, коли бюджет треба якось наповнювати, а наповнювати немає чим. Враховуючи те, що в передвиборчий період держава не любить скорочувати соцгарантії для населення, то це може закінчитися роздуванням видаткової частини, і Нацбанку доведеться включати «станок».

ЗАЛУЧЕННЯ КРЕДИТІВ

Залучення кредитів буде відбуватись так само, як і в попередні роки – українська сторона буде торгуватися, просити, пояснювати чому ми не будемо впроваджувати ті чи інші реформи, чому ті чи інші реформи не є ефективними, але якогось тектонічного зрушення не буде. Не покращиться робота з МВФ, ЄС, ЄБРР. А те, що було оголошено, що вже підписана кредитна угода на 1 млрд з МВФ, то треба зрозуміти правильно: нам можуть дати кредит, але не тому що цінують Україну, як партнера, а тому, що не хочуть допустити в Україні дефолту, бо в такому разі втратять саме кредитори, адже тоді ми не зможемо виконати свої зобов’язання. Також хочу додати, що в ІІІ і IV кварталі дуже гостро постане питання надходження до бюджету, але через те, що в нас буде черговий провал приватизації і спецконфіскації майна, то будуть недофінансовані армія, правоохоронні органи.

МІНСЬКІ УГОДИ

Мінські угоди і Норманський формат іноді нагадує квартиру бабусі, яка вже померла, а субсидія ще отримується. Тобто, Норманський формат вже знаходиться в стані літургічного сну, Мінськ не може бути виконаний, тому що він фактично не може бути виконаний жодною із сторін. Тим більше, є питання, хто ж є сторонами Мінських угод. Хто сторона конфлікту, а хто гарант виконання. Єдиним поступом у їх реалізації буде, як завжди, обмін полоненими, який відбудеться перед Різдвом і буде подаватись, як перемога В. Медведчука.

 ВАЛЕНТИН ГЛАДКИХ

ПЕРЕДВИБОРЧА КАМПАНІЯ

Основним чинником, який буде визначати процес схвалення будь-яких політичних рішень упродовж цієї і наступної сесії Парламенту, – буде спочатку латентний перебіг передвиборчої президентської кампанії, а потім вже і відкритий перебіг. Для багатьох політичних сил і лідерів ця президентська передвиборча кампанія є не те щоб розминкою, а приводом для сформування своєї електоральної бази на майбутні парламентські вибори.

Цікавим є те, що Президент, який мобілізує електорат, потенційно налаштований на користь євроатлантичної інтеграції, забуває про те, що згідно різних соцопитувань, в Україні є від 30 до 40% осіб, які толерантно не підтримують ідею євроатлантичної інтеграції в частині вступу до НАТО. І якщо 45% чи 50% населення України (які підтримують євроатлантичну інтеграцію) потенційно може бути мобілізованим Порошенком та іншими проєвропейськими політсилами, то ситуація з тими 30-40%, які умовно не «за» євроатлантичну інтеграцію, є значно цікавішою, адже на них буде претендувати ОпоБлок, а по суті – пан Бойко. Саме тому я переконаний, що це будуть вибори, коли питання НАТО, Росії, євроінтеграції не відіграватимуть основної ролі.

РОБОТА ПАРЛАМЕНТУ

Неспроможність Парламенту вже третю сесію поспіль прийняти Постанову про порядок денний сесії дає всі підстави сумніватись у наявності коаліції. Адже, якщо є коаліція, яка має 226 голосів, то що заважає прийняти цю Постанову?! А якщо її неможливо схвалити, то це означає, що фактично відбувається викручування один одному рук у боротьбі за те, хто буде далі нав’язувати свою волю. Подібна ситуація була й минулої сесії,  коли представники БПП сказали, що поки не буде схвалене рішення по ЦВК, вони не будуть брати участі в голосуванні, а їм дуже переконливо продемонстрували, що їх участь у голосуванні не є обов’язковою. Тоді коаліція, основою якої начебто є БПП, прекрасно схвалила рішення і без БПП. З юридичної і політичної точки зору виглядало геть некрасиво і різко дисонувало з вимогами Конституції України, але дуже швидко витверезило БПП.

Практично переконаний у продовженні дії Закону про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, адже це дасть підстави нашій стороні під час перемовин апелювати до тези: ми виконуємо взяті на себе зобов’язання у частині політичних умов мирного врегулювання, а далі нехай Росія виконує свою частину. Майже впевнений, що склад ЦВК оновлять до виборів. Чи це станеться на цій сесії, чи на наступній – це питання інше. Але увійти в новий виборчий цикл зі старим складом ЦВК – це репутаційна та іміджева катастрофа для нинішньої влади і коаліції. Також сумніваюсь, що проголосують новий Виборчий Кодекс і думаю, що він піде на повторне друге читання, бо не проголосувати його не можна (це репутаційна катастрофа), а голосувати теж не будуть. Саме так розгортатиметься робота в Верховній Раді, якщо не станеться чогось неможливого. І сподіваюсь, що в представників української політичної еліти вистачить здорового глузду не доводити внутрішньополітичну ситуацію в умовах зовнішньої агресії до такого рівня внутрішнього накалу.

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ

Дуже скептично ставлюсь до перспектив якихось практичних кроків стосовно внесення змін до Конституції України стосовно євроатлантичної інтеграції. Президенту України цілком достатньо того, аби в Парламент на розгляд внесли ці зміни, а їх прийняття є необов’язковим і навіть непотрібним. Адже Президент розуміє, які можуть бути наслідки від практичної реалізації і втілення в життя цих намірів. Тому, Президент не дуже засмутиться, якщо вони не будуть реалізовані, бо вони й не мусять бути реалізовані. Вони мусять виконати свою електоральну функцію – мобілізувати електорат і позиціонувати його на умовній ліній «агентів Кремля» і патріотів. Але позиціонування на цій лінії все таки буде проходити по питаннях соціально-економічних. І подобається це комусь, чи ні, але знову цей соціал-популізм буде чинником в цій кампанії. При чому відмінність цього соціал-популізму від попередніх кампаній буде відрізнятись тим, що він буде реалізовуватись не так, як раніше – підвищенням якихось соціальних виплат чи пільг,  бо на сьогоднішній день нема чого кидати «в топку», а лише обіцянками.

ОЛЕКСАНДРА РЕШМЕДІЛОВА:

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ

Цьогоріч є помітним такий собі фальш-старт політичного сезону, який визначився окремою наповненістю Президентом. Тобто, з початком святкування Дня Незалежності і Дня Прапору, коли зазвичай є фора в тиждень, Президент використовує цей час для заповнення власною персоною, меседжами. Поки ще всі відпочивають, ця позиція є виграшною, але чи вистачить цього запалу і духу надалі тримати такий темп – питання.

Таку діяльності Президента можна поділити на декілька складових:

1) Сформовано штаб, є опоненти, робота ніби йде. Але навіть в лідерів опитування, не те що штабів, насправді взагалі нічого не зроблено, хоча за логікою і за методичкою, як то кажуть, має бути все вже налаштовано. Присутня також показова невизначеність з кандидатами від політичних сил та керівників штабу.

2) Крім вже сформованої зовнішньої реклами, кожен виступ, промова і поява у ЗМІ вибудовується на певній тріаді: мові, вірі і армії. Я думаю, що ця логіка навряд чи буде змінюватися, тобто орієнтир зрозумілий. Далі видно, що з початком роботи Президент не заходить в Раду, як прописано в Парламентсько-президентській резолюції, а викликає Раду до себе. Можна сказати, що це така собі манера домінування і, водночас, прояв слабкості Парламенту на сьогоднішній день. Все, що вдасться вичавити з цього Парламенту, це те, що проголосували про зміну привітання в армії на «Слава Україні! Героям слава!». Я думаю, що це єдине, на що зараз пішов Парламент, щоб показати Президенту, що його почули. Все решта буде рухатись з великими потугами.

Нехай неофіційно, але ми повністю зайшли в виборчий цикл. Але за яким законодавством? Якщо за діючим – це одне, а якщо ми все ж таки до другого читання піднімемо питання Виборчого кодексу. А я нагадую, що це не просто закон, а це Виборчий кодекс, який стосується усіх рівнів виборчих процесів і президентської кампанії в тому числі. Можна скільки завгодно кричати поруч з Парламентом, але прийняти рішення потрібно всередині його. Хто може надати голоси для голосування? Погоджуюсь із паном Валентином, що говорити про коаліцію не актуально, адже її і до цього ніхто не бачив. Тому потрібно домовлятися і дивитися на реальну позицію – хто конкретно може надати голоси.

І останнє, не варто також забувати, що є ще велика діяльність поза Парламентом. Насправді багато гравців, хто буде заявляти про свою участь в президентських перегонах, лише хочуть нагадати про себе, про свою силу, – це є так званий парламентський анонс. А хтось вже давно веде роботу в ОТГ. З’являються на політичній мапі нові гравці. І тут ми спостерігаємо певні процеси тиску: когось рейдерять, когось захоплюють, когось повністю занурюють в кадрові баталії в середині політичних сил. Я вважаю, що такий показовий кейс – це Аграрна партія. Також є фізичний тиск. І ми щодалі схиляємося до певних латино-американських сценаріїв, коли можуть просто фізично зникати люди. Я думаю, що нас чекає реально брудна компанія. Не просто сіра, а майже чорна.

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

У вівторок було винесено декілька євроінтеграційних законів, які вже давно розглядаються в Парламенті. Вони дійсно  показують бажання українців інтегруватися в Європейський союз. Проте, проголосували лише одиниці, всі решта залишилися осторонь. На мою думку, це показник, що немає бажання реально демонструвати кроки і робити поступальні дії.

ПИТАННЯ БЮДЖЕТУ

Лейтмотивом усього сезону до Нового року буде бюджет. Перемовини вже йдуть і місія МВФ всередині держави також присутня. Насправді ж, дискусія має бути спочатку в Парламенті, а вже потім з міжнародними партнерами.

КАДРОВІ ПИТАННЯ

Ми зараз бачимо кадрову турбулентність, це стосується і госфіксу, і заяв пана Ситника, і ще багатьох моментів, які будуть використовувати, як за для власного піару, що їм там хтось погрожує і їх можуть зняти, щоб не втратити посаду.

ДМИТРО ГАВРИЛЮК:

Хотів би розпочати свій виступ з конкретними погодженнями своїх колег. Звичайно, я погоджуюсь з паном Миколою стосовно так званого «бартерного підходу» до обговорення бюджету України на 2019 рік. Безперечно це давня традиція українського Парламенту і вона буде збережена, бо негоже порушувати традиції – такий собі псевдоконфуціанізм, і в українському Парламенті він і надалі буде присутній. А з паном Валентином Гладких погоджуюсь в контексті політизації суспільного життя. Це насправді тренд політичної моди, якого треба дотримуватись всім політичним гравцям в Україні. З паном Миколою Мельником також погоджуюсь в контексті того, що тема Донбасу не буде в пріоритеті української влади. Скоріше, ця тема буде використовуватись, коли економічний, політичний, соціальний популізм вже не буде спрацьовувати для електорату, відповідно, тема Донбасу буде активізуватись і приправлятися різними інформаційними вкидами від провладних політиків на тему: «хто в Україні найбільший державотворець».

Безумовно електоральна доцільність, починаючи із осені, буде затискати все більше і  більше мозочок українських  політиків, не буде давати їм системно мислити, системно стратегічно підходити до вирішення актуальних політичних, економічних викликів і ризиків, які зараз є в Україні.

Щодо питання ЦВК, можливості проведення в жовтні або хоча б у кінці грудня первинних виборів, майже сформованих об’єднаних територіальних громадах, антикорупційного суду, то думаю, що ці питання будуть підніматися, як правильно сказав пан Валентин, але питання їхнього результативного голосування під великим сумнівом. Скоріше, ці питання будуть підніматися шляхами чисельних змін до законів про зміни і кулуарної істерії – це безперечно.

ПРАВА ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Сумніваюсь, що вчасно буде вирішене питання виборчих прав переселенців, я думаю що це буде на моніторингу адміністрації Президента і в залежності від того, наскільки дана електоральна група схвально відноситься до президентських ініціатив. Якщо буде негатив і буде великий ризик, що власне ці виборці  скажуть «Ні» на президентських виборах чи парламентських і БПП і Порошенку, то очевидно, що таких поступок не буде. Але це теж великий репутаційний ризик для Президента. Хоча тут є теж питання, на які часто посилаються порохофіли в соціальних мережах про те, що шановні переселенці  ви визначіться, якщо все таки переселенець – то по закону ви не можете голосувати. Якщо хочете голосувати, то відмовляйтесь від свого статусу, прописуйтесь, умовно кажучи, де ви зараз живете: Хмельниччина , Житомирщина, Київ і голосуйте за кого хочете.

ПОЛІТИЧНІ ВІЙНИ

Я вважаю що політична осінь буде часом підготовки до умовної політичної військової кампанії, яку я б означив, як не «Війна всіх проти всіх», а як «війна всіх проти Президента». Безперечно, навіть парламентські меншовики і позапарламентські гравці будуть на цьому будувати свій вхід в політичний сезон.  Надалі нас чатує “зимова позиційна компроматна війна”. В контексті відносин Президента з Парламентом, Кабміну з Парламентом, я думаю, що буде присутній і кредитний шантаж, який в нас часто відбувається в логіці: «Кредит в обмін на реформу».

Аналітична група “Левіафан”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *