Гральний бізнес має приносити гроші державі

Із того моменту, як «Слуга народу» з’ясували, що вони «лібертаріанці», стало зрозуміло, що буде взятий курс на відкриття нових ринків, які можна буде «легалізувати та дерегулювати», тобто вивести ринки з тіні та ввести плюс/мінус зрозумілі правила гри.

За великим рахунком, два з чотирьох найбільших чорних, або сірих ринків (ринок землі та гральний ринок) будуть легалізовані вже найближчим часом. Принаймні хотілося б в це вірити.

Кабінет міністр України вже вніс відповідний законопроект і в них є загальна риса – певна відірваність від реальності. І якщо вже про ринок землі вже сказано-пересказано, то гральному бізнесу не відводиться належна увага. А це великий промах, адже цей ринок, який зараз фактично монополізований лотерейщиками і знаходиться за межами адекватного правового регулювання, може дати реальні гроші вже зараз, й їх можливо оперативно направити на розвиток спорту, медицини, освіті, культури та на інші гуманітарні напрямки. Треба лише назвати «гральні заклади – гральними закладами» «казино – казино», запропонувати нормальне фіскальне навантаження, захистити гравця та принципи чесної гри, а також максимально унеможливити монополізацію ринку окремими операторами, або їх об’єднаннями.

Поки що Урядовий проект Закону Проект Закону про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор № 2285  не відповідає цим вимогам.

Це не означає, що він абсолютно поганий, але він має ті вади, які доволі складно прибрати між першим та другим читаннями, тим більш як показує голосування за законопроект № 2045-1 депутати не розібравшись можуть просто поховати свої ж правки, якщо «Європейська солідарність» знов побачить там «руку Кремля».

Відповідно вже у першому читанні депутати мають визначатись, з тією моделлю легалізації грального бізнесу, яка має лягти в основу подальшої роботи.

Я буду послідовним і лише наведу ті тези, які казав два роки назад.

Є багато моделей взаємодії держави та операторів грального бізнесу. Десь вони більш ліберальні, як то Великобританія, десь менш ліберальні (Грузія), десь вони мають різке соціальне направлення (Хорватія), а десь доходи від казино, після сплати податку повністю отримують оператори (Айова, США – тут бізнес ведеться на біржі і не регулюється законами штату).

Але в усіх цих моделях присутні декілька важливих елементів:

Захист гравців. У більшості розвинених країн світу створюються реєстри, куди особу вносить регулятор. Відповідно і допуск, до гри можливий лише після перевірки особи по паспорту. Але такий механізм можливо запровадити в казино, але на «гральні зали», а тим більш на інтернет-гемблінг, це розповсюдити не вдасться, так само як і не вдасться таким чином перевірити іноземців.

Другим методом захисту є величезні штрафи для Оператора, якщо він допуститись неповнолітнього або проблемного гравця до гри в азартні ігри. У Великобританії, наприклад, оператор зобов’язаний повернути такому «гравцеві» всі програні гроші, і заплатити штраф у розмірі 10-кратного розміру програного «гравцем». Тож охочих нажитись на такому сегменті гравців у цивілізованих країнах не так вже й багато.

Створення окремого державного органу. Видача ліцензій операторам, розробка технічних стандартів «виграшності» автоматів, розробка технічних стандартів гральних столів та протоколів роботи інтернет-операторів. Чому це не може бути, наприклад, Департамент в Мінфіні? Ну, мабуть, тому що вони чотири роки не могли провести переліцензування Операторів лотерей, двоє з яких навіть були внесені в санкційний список РНБО. Уповноважений державний орган повинен бути незалежним, на скільки це можливо в умовах України. І обов’язково мати наглядову раду у складі, не більше ніж НР НБУ – 9.

  Розробка адекватних стандартів виграшності гральних автоматів. У різник країнах світу коефіцієнт виграшності балансує на рівні 74-82%, тобто це той відсоток, який має віддати «автомат» від суми, яку в нього вкинуто. Від справедливих стандартів виграшності та їх дотримання буде залежати і привабливість азартних ігор, і захист клієнта від недобросовісного оператора.

Адекватні фіскальні правила. Якщо завтра дозволити будь-які азартні ігри, але при цьому обкласти податками вище можливостей Операторів, то вони просто не вийдуть з тіні. А якщо вони не вийдуть із тіні, то і сенсу немає город городити і гравці не будуть захищенні, адже ті хто працюють в тіні рідко дотримуються правил і державних вимог.

  Ліквідація монополії лотерейщиків. Починаючи з 2008 року всі «гральні заклади» були монополізовані трьома компаніями «М.С.Л.», «Патріот» та «УНЛ», і кожний з підприємців хто хотів працювати під їх ліцензією мав сплачувати близько 30 відсотків від прибутку. Куди потім «лотерейщики» витрачали ті гроші не відомо. Злі язики кажуть що на прокурорів, правоохоронців та лоббістів в Мінфіні.

  Боротьба з лоббістами готелів. Ідея створення гральних закладів в готелях не нова. Вона діє по всьому світу у різних конфігураціях. У той же час ідея жорсткої монополії, готелів, як місця розміщення казино доволі сумнівна і використовується власниками готелів як спосіб отримання надприбутків.

Вже до кабмінівського законопроекту зареєстровано сім альтернативних законопроектів, шість з яких від «Слуги народу». Найбільші шанси на проходження є в законопроекту р.№ 2285-6 (н.д. Наталухи), і не тому що він настільки вже гарний, а тому що його розробляв секретаріат профільного Комітету, відповідальний – Гаврилів Роман Михайлович.

За сім років роботи в Парламенті, я вивчив одне залізо-бетонне правило – «тільки Комітет розуміє, як краще», бо вони займаються проблематикою по двадцять років і при цьому, з одного боку, захищають інтереси держави, а, з іншого, ніколи не сваряться з бізнесом.

Микола Мельник

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *