Аналіз законопроектів 28.11: внесення змін до Кодексу цивільного захисту України та про кримінальну відповідальність за заперечення Голодомору

novadergavna28 листопада у Верховній Раді України було зареєстровано 4 законопроекти та 2 проекти постанови технічного характеру. Ваші увазі представлені найголовніші з них.

Уряд вніс законопроект про внесення змін до Кодексу цивільного захисту України щодо врегулювання питання виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, реєстр. №7340.

Проект передбачає встановлення єдиного підходу до виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності, підвищення рівеню соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їх сімей.

Проект корисний, але в такого роду проектів існує одна проблема, ніхто не зацікавлений в їх проштовхуванні через парламент. Парламент засмічений великою кількістю законопроектів, навіть урядових, існую свого роду конкуренція між міністрами за право розгляду законопроектів на пленарному засіданні. Вказаний законопроект не можна віднести до пріоритетних тому перспективи в його прийнятті примарні.

Народні депутати – представники ВО «Свобода» Левченко Ю.В., Іллєнко А.Ю., Головко М.Й. зареєстрували законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору), реєстр. №7343.

У законопроекті пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею про публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, як геноциду українського народу, у частині першій котрої  передбачити кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, а так само виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням. При цьому кваліфікованим видом цього злочину запропоновано визнати ті самі дії, вчинені службовими особами, або якщо вони вчинені повторно (частина 2 статті 442-1 КК).

Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, на які посилаються автори у пояснювальній записці до закону, не містять вимоги про необхідність саме кримінально-правового переслідування заперечення тих подій, про які йдеться в цих актах. Ані текст законопроекту, ані пояснювальна записка до нього також не містять достатнього обґрунтування щодо встановлення саме кримінальної відповідальності за публічне заперечення факту Голодомору.

Особисту на нашу скромну думку, публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років не можна розглядати як злочин, оскільки воно само по собі не становить суспільної небезпеки, необхідної для визнання діяння злочинним з гідно з до норм загальної частини КК України.

Сергій Назаренко, експерт Аналітичної групи “Левіафан”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *