Аналіз законопроектів 26.02: Проект Кодексу України з процедур банкрутства

Метою проекту є «підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів,  вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів та судових рішень, врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави». При цьому поданий проект Кодексу України з процедур банкрутства  виходить з того, що процедури банкрутства для боржників – юридичних осіб та боржників – фізичних осіб мають суттєві відмінності, тому перша книга проекту стосується корпоративного банкрутства, тобто процедури банкрутства юридичних осіб, друга – відновлення платоспроможності фізичної особи, зокрема, визнання фізичної особи банкрутом у випадку її нездатності виконувати свої майнові зобов’язання. Крім того, у проекті пропонується ряд змін до інших законодавчих актів  України, зокрема, до Цивільного та Господарського кодексів України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», «Про банки і банківську діяльність», «Про нотаріат», «Про страхування», «Про фінансову реструктуризацію».

Однією з новел проекту є розширення повноважень та участі арбітражних керуючих у процедурах банкрутства. Зокрема, передбачається можливість допуску до державної таємниці арбітражного  керуючого (частина 12 статті 16 проекту), за рішенням суду без згоди арбітражного керуючого не дозволяється боржникам укладати правочини (договори) (частина 1 статті 17 проекту), арбітражний керуючий визначає умови продажу майна на аукціоні (стаття 55 проекту), також передбачається обов’язкова участь арбітражного керуючого у справах про банкрутство фізичних осіб частина (частина 1 статті 123 проекту). У необхідних випадках судом йому також можуть бути надані додаткові повноваження. Зазначений вище перелік повноважень є невичерпним, що  фактично запроваджує монополію арбітражного керуючого у справах про банкрутство в судах та надає арбітражному керуючому практично необмежені повноваження, що, в свою чергу, створює передумови для можливих зловживань, а відтак порушення прав та законних інтересів як боржників, так і кредиторів.  

Крім того, згідно зі статтею 10 проекту «за заявою кредитора провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за умови наявності безспірних вимог». Однак слід відмітити, що безспірні вимоги мають бути задоволені і без застосування процедури банкрутства. Правові підстави для банкрутства виникають лише тоді, коли вимоги кредиторів є незадоволеними.

Викликає занепокоєння відсутність встановленого мінімального обсягу суми боргу для юридичних осіб  як підстави для порушення справи про банкрутство може призвести до порушення справи про банкрутство щодо підприємств, заборгованість яких перед кредиторами складатиме мізерну суму. Ця прогалина може бути використана недобросовісними кредиторами, як привід для рейдерського захоплення підприємства-боржника.

Відповідно до положень законопроекту абзац четвертий частини 6 статті 25 проекту) усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів, якщо загальна кількість таких кредиторів не перевищує семи осіб.

Ще однією новелою є пропозиція, викладена у книзі 2 проекту, щодо визнання фізичної особи банкрутом у випадку її нездатності виконувати свої майнові зобов’язання. Однак проект не передбачає запобіжних заходів проти використання такого банкрутства недобросовісними боржниками для ухилення від виконання своїх зобов’язань. Це, зокрема, в масовому випадку,  може негативно вплинути на функціонування банківської системи в цілому.

Досить дискусійним виглядає також припис частини 3 статті 137 проекту, за яким не підлягають реструктуризації чи прощенню (списанню) борги за кредитами, отриманими боржником на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, а також борги, які виникли з участі боржника в азартних іграх, парі тощо.  Адже мета кредиту не  впливає на його правову суть, тому обмеження у реструктуризації є невиправданими з юридичної точки зору.

Статтею 152 проекту передбачено певні обмеження, що встановлюються щодо осіб, які були визнані банкрутом. Зокрема, фізичні особи, визнані банкрутом, протягом п’яти років не можуть займатися незалежною професійною діяльністю, в якості адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо. Слід зазначити, що така пропозиція суперечить статті 43 Конституції України, згідно якою громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У змінах до ГПК України та ЦПК України пропонується створити систему автоматизованого арешту коштів, що забезпечує накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника.

Микола Мельник, експерт Аналітичної групи “Левіафан”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *